Чому п’ятницю 13-е вважають нещасливим днем: звідки взявся моторошний забобон

П’ятниця, 13 листопада 2026 року, — третя й остання «моторошна» дата цього року. Для забобонних людей вона пов’язана з очікуванням неприємностей, а в деяких країнах навіть впливає на повсякденні рішення: хтось відкладає подорожі, важливі зустрічі або справи. Страх перед цим забобоном має навіть окрему назву — параскаведекатріафобія.

Про це розповідає LADbible.

Локі та Таємна вечеря: звідки взявся страх перед числом 13

Одне з найвідоміших пояснень пов’язане зі скандинавською міфологією. За легендою, 12 богів зібралися на бенкет у Вальгаллі, але до них без запрошення приєднався тринадцятий гість — бог хитрощів Локі. Його поява спричинила сварку, яка завершилася загибеллю Бальдра, бога світла та радості.

Інша популярна версія походить із християнської традиції. На Таємній вечері Ісуса Христа зібралися 13 учасників, а тринадцятим був Юда Іскаріот — апостол, який згодом зрадив учителя. Саме тому число 13 у західній культурі часто пов’язували з нещастям і зрадою.

Окремо погану репутацію мала й п’ятниця. У християнській традиції цей день пов’язують із розп’яттям Ісуса Христа. Так поступово дві окремі прикмети — про нещасливе число та невдалий день тижня — об’єдналися в один забобон.

Втім, історики застерігають: ці сюжети пояснюють, чому п’ятниця та число 13 могли здаватися людям несприятливими, але не доводять, що саме так виникла прикмета про їхнє поєднання.

Чи справді забобон пов’язаний із загибеллю тамплієрів

Ще одна популярна версія відсилає до 13 жовтня 1307 року. Тоді за наказом французького короля Філіпа IV почали масово заарештовувати членів ордену тамплієрів. Згодом багатьох із них звинуватили в єресі та стратили.

Ця дата припала на п’ятницю, тому її нерідко називають початком забобону. Однак переконливих історичних доказів такого зв’язку немає: дослідники не знайшли свідчень, що події 1307 року одразу породили віру в нещасливу п’ятницю 13-го. Історія про тамплієрів стала популярним поясненням значно пізніше.

Коли п’ятниця 13-го стала відомою прикметою

Письмові згадки про поєднання п’ятниці та числа 13 як нещасливої дати дослідники знаходять у французьких текстах першої половини XIX століття. Зокрема, згадки про таке повір’я трапляються у творах 1834 року, а до середини століття воно вже було відоме у Франції.

У США забобон набув популярності наприкінці XIX — на початку XX століття. У 1882 році в Нью-Йорку навіть заснували Клуб тринадцяти: його учасники збиралися 13-го числа, сідали за стіл тринадцятьма й навмисно порушували прикмети, щоб довести їхню безпідставність.

Важливу роль у поширенні забобону відіграла й культура. 1907 року вийшов роман Томаса Лоусона «П’ятниця, тринадцяте», сюжет якого розгортався навколо біржового брокера, що використовував страх людей перед цією датою для маніпуляцій на Волл-стріт.

А 1980 року на екрани вийшов фільм жахів «П’ятниця, 13-те». Історія про вбивцю в хокейній масці Джейсона Вурхіза стала настільки популярною, що перетворилася на цілу франшизу. Кіно не створило забобон, але зробило його ще впізнаванішим у масовій культурі.

Чи справді п’ятниця 13-го приносить нещастя

Іноді цю дату пов’язують із реальними трагедіями. Наприклад, 13 січня 2012 року круїзний лайнер Costa Concordia зазнав аварії біля берегів Італії, внаслідок якої загинули 32 людини. А 13 березня 2020 року США оголосили надзвичайний стан через пандемію COVID-19.

Проте збіг трагічних подій із певною датою не доводить, що вона має особливу силу. Нещасні випадки трапляються щодня, але люди краще запам’ятовують ті, які збігаються з уже відомими їм прикметами.

Є й кумедніший приклад того, як п’ятниця 13-го обростає страшними прогнозами. Австрійський науковець Гайнц фон Ферстер у 1960 році опублікував математичну модель зростання населення, з якої випливало, що людство нібито може загинути 13 листопада 2026 року — через перенаселення. Це був результат екстраполяції тодішніх темпів зростання, а не реальне передбачення кінця світу.

Отже, п’ятниця 13-го має багату історію міфів, літературних сюжетів і культурних страхів, але наукових підстав вважати її небезпечнішою за будь-який інший день немає.

Народні прикмети та забобони — у що вірили люди

У різних культурах звичайні побутові речі та випадкові події нерідко ставали приводом для тривоги. Наприклад, наші предки намагалися пояснювати майбутні негаразди незвичними знаками в оселі — від зупиненого годинника до розбитого дзеркала. У народних віруваннях таким подіям приписували значення попереджень про можливі проблеми зі здоров’ям, фінансами чи стосунками.

Особливе місце в народній культурі посідали обереги. Люди вірили, що певні рослини можуть захистити дім від пристріту, сварок і негативної енергії. Зокрема, до осель традиційно приносили трави, яким приписували захисні властивості, а лавр та інші рослини використовували як символічні обереги.

Частина таких вірувань була пов’язана не лише з побутом, а й із церковним календарем. Зі святами перепліталися давні звичаї, заборони та прикмети, які передавалися з покоління в покоління. Наприклад, на Михайлів день 8 листопада існували особливі правила поведінки: наші предки уникали сварок, образ і відмови в допомозі тим, хто її потребував.