Ваша хода може розповісти більше, ніж аналізи: вчені виявили несподівані закономірності

Часом лікарю достатньо кількох секунд, поки пацієнт іде кабінетом до стільця, аби запідозрити певні порушення у стані його здоров’я. Сама манера пересування нерідко стає тим самим першим сигналом, що вказує на приховані зміни в організмі ще до початку розмови з фахівцем. Як ходьба може вказувати на проблему?
Про це розповідає Science Alert.
Манера ходьби може вказати на приховані проблеми з печінкою та сном — нове дослідження
Нещодавно науковці розробили систему штучного інтелекту, яка зчитує моторику всього людського тіла. Алгоритм аналізує зібрані дані та виявляє кореляції, які не мають прямого стосунку до м’язів чи суглобів. Зокрема, за ходьбою він може виявити порушення сну, розвиток діабету та навіть стан печінки.
У межах свіжого дослідження, результати якого вийшли на сторінках журналу Nature Medicine, фахівці ізраїльського Інституту Вейцмана опрацювали записи рухів 3 328 дорослих добровольців.
Для клінічної практики спостереження за рівновагою, поставою та темпом пересування не є чимось новим — фахівці давно використовують ці маркери, а швидкість ходьби в науковому середовищі навіть отримала неофіційну назву «шостого життєво важливого показника».
«Коли ми розпочинали цей проєкт, ми вірили, що рухи можуть багато розповісти про ваше здоров’я», — розповів співавтор наукової роботи, фахівець із комп’ютерних наук Інституту Вейцмана Адам Габет.
Перед розробниками постало завдання з’ясувати, чи під силу машинному зору вловити ті неочевидні мікросигнали, які зазвичай помічає досвідчене око медика.
Під час лабораторного тестування учасникам запропонували пройти п’ять етапів рухової активності: пройтися біговою доріжкою у повільному темпі 3 кілометри на годину, пройтися у звичному для себе ритмі, покрокувати на одному місці, підвестися зі стільця, а також постояти нерухомо для оцінки стійкості.
Фіксацію положення суглобів у тривимірному просторі забезпечувала спеціальна камера з датчиком глибини. Згодом інженери натренували нейромережу за принципом заповнення пропусків: із відеозаписів навмисно вирізали певні сегменти, змушуючи програму самостійно домальовувати втрачену траєкторію руху.
Щоб відновити ці фрагменти максимально точно, алгоритму довелося навчитися розуміти складну біомеханіку — те, як різні сегменти тіла координуються та працюють у зв’язці.
Отримані біомеханічні профілі перевели у масив числових даних і порівняли з медичними досьє учасників, куди входили аналізи крові, заміри тіла, хронічні недуги та звички повсякденного життя.
З-поміж 3 210 перевірених параметрів здоров’я комп’ютерна модель знайшла статистично підтверджений зв’язок із 1 887 показниками. При цьому аналіз моторики всього тіла виявився значно глибшим за класичні вимірювання.
Одним із найпоказовіших прикладів стала печінка. У медичній практиці ступінь її фіброзу чи рубцювання оцінюють за рівнем жорсткості тканин. Як з’ясувалося, цифрові патерни рухів дозволяють спрогнозувати цей показник із точністю, що не поступається спеціалізованим біохімічним тестам крові.
Не менш несподіваним виявився зв’язок зі сном: з’ясувалося, що характер рухів корпусу — у зоні між плечовим поясом і тазом — зберігає відбиток того, наскільки активно людина тренується і як добре вона спить.
«Відкриттям, яке мене особливо вразило, стало те, наскільки сильно якість сну впливає на наше тіло», — зізнався Габет.
Штучний інтелект успішно виявляв ознаки, характерні для обструктивного апное. Крім того, система вловлювала наслідки безсоння та навіть реагувала на те, скільки годин учасник спав напередодні. Це доводить, що порушення сну прямо позначаються на біомеханіці тіла.
Коли до базових прогностичних моделей — які вже враховували вік, зріст, індекс маси тіла та об’єм внутрішнього вісцерального жиру — додали показники рухових патернів, точність виявлення діабету, депресивних розладів, безсоння та навіть факту прийому ліків помітно зросла.
Автори проєкту розраховують, що в майбутньому такий скринінг стане рутинним інструментом у кабінетах лікарів. Це швидке тестування, яке не вимагає аналізів крові чи складних втручань.
У такого способу діагностики є застереження
Водночас науковці застерігають від поспішних висновків. Робота мала крос-секційний характер, тобто стан добровольців фіксували одноразово, а не в динаміці, тому неможливо достеменно сказати, що виникає раніше — хвороба чи зміна ходи.
Ще одним обмеженням стала однорідність вибірки: більшість учасників були загалом здоровими ізраїльтянами ашкеназького походження, тож результати ще потрібно перевірити на інших етнічних та вікових групах.
«Перед впровадженням у медичну практику знадобляться клінічні дослідження, які продемонструють чітке розмежування показників із високою специфічністю», — резюмував науковець.
Надалі команда планує з’ясувати, чи починає змінюватися манера рухів людини ще на доклінічній стадії, до появи перших відчутних симптомів.
Що буде, якщо щодня проходити 12 тисяч кроків
Уже за кілька тижнів такої активності адаптуються нирки й серцево-судинна система, а за 1–3 місяці зростає витривалість м’язів, проростають нові капіляри, зміцнюються кістки та хрящі.
Згодом позитивні зміни сягають генетичного рівня: за пів року регулярна ходьба змінює патерни метилювання ДНК, вимикаючи гени запалення та ожиріння й активуючи захисні коди. Дослідження Університету Лестера також підтверджують, що швидка ходьба активує фермент теломеразу, який захищає теломери та може зменшити біологічний вік людини до 16 років.
Пов’язані теми Наука
Здоров'я
Почитати ще:


















