Кого вибрати?
Я заплуталась! Не знаю, кого вибрати. Чи то дорослого заможного чоловіка, з яким я провела найкращі три роки свого життя, з яким була щаслива, який любить мене, але при цьому він страшний егоїст і не постійний у своїх намірах.
Чи молоду, практично не перспективну людину, в якій я впевнена майже на всі 100, знаю, чого вона хоче, знаю, що нікуди не піде! Вони мене обоє люблять, дуже дорожать мною, тільки трохи по-різному! Мені також вони обидва дуже дорогі, але треба вибрати когось одного! Олена: Леро, ти що – всерйоз вважаєш, що свої найкращі роки життя ти вже прожила? Але, дозволь, три роки тому тобі було 17 років і теоретично це природно, що у тебе віком від 0 до 16 не було багатого дорослого папика, який міг би тебе ощасливити, інакше це була б педофілія в чистому вигляді. Ти тільки почала жити статевим життям і вже вирішила, що найкраще з тобою сталося? Ти здивуєшся, але поки що з тобою сталося таке: ти вийшла з пубертатного періоду і потрапила в обійми досвідченого самця, який знає собі ціну, який купив тебе з тельбухами. Покрутивши з ним трирічний роман, ти дійшла висновку, що оформляти з тобою стосунки він не поспішає, «а життя минає», от і задумалася: може, варто все змінити, може, ну його, цього коханця? А тут дуже до речі підвернувся ровесник. Звичайно, він не йде в жодне порівняння з твоїм «дорослим» чоловіком. Але готовий одружитися. Хоч завтра. Ось така, млинець, вічна молодість... Дилема... Лере, залишай обох. Якщо дуже хочеться вийти заміж, то й виходь за надійного та бідного, а багатого егоїста залиш у коханцях. І всім буде добре, все при справах. А якщо серйозно... Не треба тобі взагалі вибирати між ними. Неважливо, кого ти вибереш із цих двох, ти почуватимешся нещасною. Якщо ти вже зараз розумієш, що твій «дорослий» чоловік – жахливий егоїст, то після того, як ти зв'яжеш з ним своє життя, ця риса тільки посилиться. У результаті ви почнете скандалити, з'ясовувати стосунки, він тебе ревнуватиме, ти його - підозрювати в зрадах, звинувачувати в тому, що він думає тільки про себе та інше. Загалом, життя ваше буде насичене обопільним невдоволенням, і що далі, то більше. А другого ти вже сприймаєш як невдаху, і цей ярлик ти за ним закріпиш і далі і в результаті шкодуватимеш, що взагалі пов'язала з цією людиною своє життя, бо він ніхто, пусте місце, чоловік, який не може задовольняти твої потреби (матеріальні , в першу чергу). Словом, і з одним, і з іншим на тебе чекає надалі розчарування. Чому? Тому що ти жодного з них не любиш. Тобі приємні їхня увага та турбота. Але й годі. Якби кохала, проблеми вибору не стояло б. Сергій: Ой. Я зараз помру на смерть або від сміху, або від прикрості, що такий старий! Слухай, доки не вийдеш на пенсію і не почнеш писати мемуари, не кажи, що з кимось чи колись уже провела найкращі роки. Ну, принаймні потерпи бодай років до 35. До речі, і про перспективи молодої людини у твоїм віці рано судити. А вже фразу про те, що впевнена на всі 100 у комусь, з ким не жила разом, можна почути лише від ще зовсім молодої та недосвідченої дівчини. А тому моя тобі порада - постривай поки що робити вибір. Тобі лише 20 років. Я б ще зрозумів, якби було просто божевільне кохання. У тебе ж до жодного, ні до іншого нічого не лежить. Сподіваюся, ти не зібралася за одного із них заміж? Якщо так, то ще раз скажу - постривай. Інакше через пару-трійку років писатимеш уже слізні листи про занапащене життя. А щодо вибору – тут я тобі не порадник. Я завжди вибирав лише серцем, а не кишенею. Тому мені складно зрозуміти людину, яка робить вибір із матеріальної точки зору. Одним словом, не поспішай. Поживи собі. Визначся з власним місцем у цьому житті, навчися, попрацюй. А подорослішавши хоча б роки на два, зробиш вже цілком свідомий вибір і цілком можливо, на користь когось третього, який буде тобі най-най.
Почитати ще:
