Зелень для здоров'я
Щавель Містить вітаміни С, К, РР, Е та групи В, каротин, залізо, марганець, калій, фосфор.
Користь. Має бактерицидні та болезаспокійливі властивості. За старих часів його використовували як кровоспинний засіб, при розладі шлунка, проти глистів. Омлет по-весняному. Молоде листя щавлю, кропиви та подорожника промити, просушити і злегка обсмажити у вершковому маслі. Збити яйце з|із| 1 ст.л. сметани, вилити на сковороду із зеленню, посолити та довести під кришкою до готовності. Крес-салат У його складі велика кількість вітамінів Вг В2, К, С, каротин, рутин, ефірна олія гірчична, цукру, білки, тіамін, рибофлавін, мікроелементи. Користь. Зелень крес-салату захищає організм від руйнівної дії стресів. Для зміцнення зубів і від пародонтозу корисно щодня з'їдати жменю молодого листочка або пророслого насіння. Кріп У зелені кропу багато вітаміну С, каротину, нікотинової та фолієвої кислоти. Користь. Ефективно регулює роботу шлунково-кишкового тракту, знижує тиск, має сечогінні та жовчогінні властивості. Салат із зеленню кропу допомагає полегшити стан при головному болі, впоратися з безсонням. Зовнішнє застосування кропового настою (1 ст.л. зелені на 1 ст. окропу) сприяє загоєнню дрібних порізів і саден, заспокоює шкіру, очищає її від висипу вугрів і знімає почервоніння. Кропним настоєм (приготованим як із зелені, так і з насіння) можна обполіскувати волосся. Також використовувати його у вигляді примочок для втомлених та почервонілих очей. Кінза (Коріандр) Містить біологічно важливі кислоти, вітаміни А і С, мікроелементи – фосфор та залізо. Користь. Відвари зелені кінзи (1 ст.л. зелені залити 1 ст. окропу, варити дві-три хвилини, наполягти до охолодження) пити як чай при анемії та підвищеному рівні холестерину або цукру в крові. Благотворний вплив коріандр надає і зір, тому слід частіше додавати їх у салати. Зелена цибуля У її складі також багато вітамінів і, що особливо цінно, - мікроелементів. Користь. Головна перевага пагонів цибулі – високий вміст цинку. До речі, недолік цього елемента негативно позначається на стані жіночої репродуктивної системи, загального імунітету, волосся та нігтів. Зелена цибуля допомагає у профілактиці сезонних вірусних захворювань, зміцнює судини та серце. «Дика» зелень Не поступаються весняній городній зелені за корисністю і дикорослі рослини – молода кропива, кульбаба, подорожник. Так, у кропиві міститься більше каротину, ніж у моркві (необхідний для зору та здоров'я шкіри), а вітаміну С у 2, 5 разів більше, ніж у цитрусових. Разом із кропивою до організму надходять залізо, кальцій, фосфор, магній, мідь. А за вмістом амінокислот, що сприяють м'язовому зростанню, кропива не поступається яловичині. З обережністю до цієї зелені слід ставитися людям із підвищеною згортанням крові, при гіпертонії. Вагітна кропива заборонена. «Настоянка довголіття» Цей засіб покращує склад крові, позбавляє склерозу, зміцнює імунітет. 200 г молодого листя кропиви, зібраного у травні, залити 0,5 л медичного спирту. Шийка пляшки зав'язати марлею. Перші вісім діб тримати на вікні, потім ще тиждень – у темному місці. Після цього настій процідити, відфільтрувати і зберігати в темному посуді. Приймати по 1 год. натщесерце за 20 хвилин до їжі та на ніч. Курс - поки що засіб не закінчиться. Протипоказання - ті самі, що зазначені вище. У кульбабі (листя, квіти, коріння) міститься багато білків, тому він у чомусь може навіть замінити м'ясо. А листя подорожника цінні вітаміном К, що володіє кровозгортаючим і протизапальним властивостями, а також вітаміном Е, що перешкоджає старінню. Ці рослини також можна класти у звичні страви. Обережно! Не забувайте про протипоказання. Так, кріп знижує тиск і може спричинити запаморочення у гіпотоніків. Велика кількість зеленої цибулі може призвести до нападу гастриту, ниркової або печінкової коліки. Кульбаба не рекомендується їсти людям з хворобами жовчного міхура. А його передозування загрожує блювотою та діареєю. Щавель протипоказаний людям, які страждають на захворювання нирок, а при надмірному споживанні страв з ним можливе порушення сольового обміну. Про щавель доведеться забути хворим на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки,
