Знайшла собі чоловіка під парканом
Станеш тут феміністкою, коли на обрії немає жодного пристойного чоловіка! А роки йдуть, і паніка починається - з біологією не посперечаєшся, адже діток хочеться... І що робити? Олька, єдина з нас нещодавно заміжня, говорила: - Головне - не міркувати багато. Ні, про своє майбутнє і про перспективи обранця думати не заважає, але це - лабуда: створені чи ні один для одного, чи проживемо все життя разом, заміж тільки один раз... - А ти хіба про таке не замислювалася? - Перебила я її.
– Розумієш, це лотерея. Але все-таки краще купити цей чортовий квиток, ніж жалкувати про те, що не наважилася його придбати, а потім все життя мучитися - чи був там виграш? Як казав мій тато, заміж треба вийти хоч раз у житті, хай навіть невдало. Після її спічу дівчата загули, почали сперечатися, доводити щось, але Олька стояла намертво. І, чесно кажучи, я була з нею згодна. Тільки реалізувати її теорію здавалося складно... Я працюю медсестрою на швидкій допомозі. Скажете, там добрі можливості знайти чоловіка? Ха! Це тільки у фільмах та серіалах все красиво – спецформа, вдячні пацієнти, красень-лікар у бригаді. Насправді - машина-таратайка (моя ровесниця) і зла начальниця Кіра Степанівна, А пацієнти... Хм, ні, бувають і нормальні люди, але частіше... Краще - не згадувати про погане. Після зміни йдеш додому і хитаєшся від втоми, нікого довкола не помічаєш. Відіспатися б і забути. У таких похмурих думках я лаже не помітила, як спонтанний зліт дівчат підійшов до кінця і всі потихеньку почали збиратися. - Ірише, ти не заснула? - Оля злегка штовхнула мене в плече. - Ні, розмріялася. Ось познайомлюся з прекрасним хлопцем, і він стане на одне коліно і подарує мені каблучку з діамантом... - А потім ти прокинешся, - закінчила вона за мене і зареготала. - Яке коліно? Фантазерка ти! Що виявилося не так просто. До рятівного під'їзду було лише метрів двадцять, але це двадцять метрів темної, вузької, в чагарниках якихось кущів стежки. І саме там знаходилося сопляче й чавкаюче чудовисько! "Зберися ганчірко! Візьми себе в руки!" – умовляла я. Потім тихо підняла ціпок і пішла дрібними кроками. Через пару метрів я заверещала як різана! Воно схопило мене за ногу і промовило цілком людським голосом: - Попит би... Я заспокоїлася трохи, побачивши, що страшним монстром виявився молодий хлопець, щоправда, настільки п'яний, що не міг навіть поворухнутися. І я, добра душа, спробувала його підняти. Як на зло, пішов дощ, не залишати ж дивака на вулиці. Хотіла зателефонувати своїм у швидку, але мобілка розрядилася... Ну що за чорт! - Гей, як вас там! Не брикайтеся, прошу вас, - чемно попросила я, але коли хлопець вкотре штовхнув мене ногою, заїхала йому сумкою, і він одразу затих. Побігавши навколо, вирішила, що тягтиму його як доведеться, раз сам не може йти. Підняти його було нелегко, волочити землею - практично неможливо. Я вивозилася в бруді так, що очей не було видно! - Ірко, це що, трофей твій? - посміхаючись золотими зубами, спитав сантехнік дядько Коля, стоячи під карнизом під'їзду із сигаретою. - На мужиків полювала? - Знаєте що, дядько Колю... Допомогли б краще, - з паузами прокряхтіла я, смикаючи за ногу тіло. - Ну ексель-моксель, допоможу, чо вже, - він виплюнув цигарку і схопив хлопця під пахви. Удвох швидко дотягли його до квартири. Я відмовила дядькові Колі в проханні віддячити його чекушкою. Мутило вже мене від алкоголіків! Від мого знайди виходило таке амбре, що сама мало не сп'яніла. Потрапивши додому, насамперед помилася і переодяглася. Хлопець лежав у передпокої, уткнувшись носом у мої зимові чоботи на хутрі, і досить сопів. Зручно, мабуть... Я обережно переглянула документи. Начебто все гаразд. Спати хотілося жахливо. Я вкрила «гостя» і закрилася у кімнаті. Вранці в передпокої було порожньо. Я навіть засмутилася – хотілося подяки за порятунок. Але не встигла я про це подумати, як у двері зателефонували. На порозі стояв абсолютно тверезий і поголений... герой нічного кошмару з букетом квітів... Ми часто згадуємо з Кирилом історію нашого знайомства і сміємось. Адже забрів він чомусь саме у мій двір! Валявся б десь - ніхто б і не допоміг. А людина вперше напилась! Проблеми на роботі – підставили, ось дозу і не розрахували. Всяке буває! - Як довго я тебе шукала! - говорю я словами з фільму, дивлячись з любов'ю на чоловіка. – А знайшла під парканом! - Закінчує він мою фразу, і ми регочем. - Дякую, що підібрала та обігріла, рятівниця моя! А людина вперше напилась! Проблеми на роботі – підставили, ось дозу і не розрахували. Всяке буває! - Як довго я тебе шукала! - говорю я словами з фільму, дивлячись з любов'ю на чоловіка. - А знайшла під парканом! - Закінчує він мою фразу, і ми регочем. - Дякую, що підібрала та обігріла, рятівниця моя! А людина вперше напилась! Проблеми на роботі – підставили, ось дозу і не розрахували. Всяке буває! - Як довго я тебе шукала! - говорю я словами з фільму, дивлячись з любов'ю на чоловіка. – А знайшла під парканом! - Закінчує він мою фразу, і ми регочем. - Дякую, що підібрала та обігріла, рятівниця моя!
Почитати ще:
