Чому і коли навчати дитину?
Одні мами та тата прагнуть якомога раніше прищепити дітям корисні навички та знання. Інші вважають, що все має відбуватися само собою, як закладено природою. То чому і коли вчити дитину ? І так хочеться все розповісти, показати, всьому навчити. Однак поспішати не варто, усьому свій час. Я сам! Не підлягає сумніву, що перше, чого слід навчити малюка, – це самостійно обслуговувати себе. З якого віку він повинен вміти користуватися горщиком, вмиватися, чистити зуби, одягатися і взуватися, а також без допомоги дорослих?До двох з половиною - трьох років ці навички мають бути сформовані. Для багатьох батьків одним із найскладніших завдань стає налагодження «взаємин» малюка з горщиком. Деякі фахівці радять привчати дітей ходити в туалет не в памперси мало не з пелюшок: наприклад, тримати малюка над ванною або раковиною, а при досягненні результату не забувати хвалити. Вважається, що при такому підході у дитини досить рано сформується правильне поняття про охайність, і вона частіше проситиметься на горщик. Однак якщо це не ваш випадок, не варто переживати. Зазвичай діти освоюються на горщику до 2-3 років. Ідемо до саду Як не дивно, з початком відвідування дитячого садка краще не затягувати. Здавалося б, що старша дитина, то простіше їй буде звикнути залишатися без мами. Однак, на думку відомого педіатра Євгена Комаровського, дворічний малюк легше перенесе розлуку з батьками, ніж трирічний. Пояснюється це тим, що у три роки діти переживають першу кризу дорослішання. Вони в багнети сприймають будь-які зміни, що виходять від дорослих. У цей період дитина особливо потребує спокійної атмосфери навколо себе, і різка зміна в її житті може лише посилити і так нестійкий психологічний стан. Тому, якщо обставини дозволяють, постарайтеся віддати дитину до дитячого садка віком від півтора до двох років. Помічали, з яким задоволенням малюк допомагає вам на кухні? Йому цікаво знати, що мама кладе в каструлю, спостерігати, як вона ріже овочі чи ліпить пельмені. І не лише спостерігати, а й самому брати участь у приготуванні їжі. Підтримуйте у ньому це прагнення. 3-4-річній дитині дозволяйте місити тісто, насипати крупу, заварювати чай... Семирічному можна довірити справи складніше. Нехай під вашим чуйним керівництвом син чи дочка навчиться робити бутерброди та омлет, збивати коктейль у блендері, розігрівати їжу у мікрохвильовій печі. І тоді ви будете спокійні, що, залишившись вдома один, дитина не буде голодною. До речі, якщо йому вже виповнилося сім-вісім років, його можна залишити без дорослих на кілька годин. А щоб за цей час не сталося неприємностей, заздалегідь привчіть своє чадо дотримуватися безпеки в побуті. Правила свідчать: не можна грати з гострими предметами, брати сірники та відчиняти двері незнайомим людям! Слово про слова Багато батьків надають великого значення розвитку інтелектуальних здібностей дітей. І правильно роблять. У світі, наприклад, знання іноземних мов - як показник освіченості, а й нагальна потреба. Коли розпочати навчання? Педагоги вважають, що починати можна приблизно з трьох років. На початковому етапі підручники не допоможуть. Головне - створити вдома мовне середовище, тобто такі умови, в яких дитина могла б запам'ятовувати нові слова між справою. Називайте предмети рідною мовою, а потім повторюйте їх назви англійською, наприклад, дивіться з малюком іноземні мультфільми. А ось з навчанням читання, навіть рідною мовою, поспішати не варто. Вважається, що навчити дитину читати можна і три роки. Тільки навіщо? Це вміння буде необхідно до школи, і раніше формувати його немає необхідності. А що у кишені? Одні батьки починають давати дітям гроші на кишенькові витрати вже з дитячого садка, інші вважають це пустощами. Фахівці ж кажуть таке: з одного боку, наявність кишенькових грошей вчить дитину розпоряджатися ними, з іншого - виробляє в неї пристрасть до покупок. Є й певний ризик: гроші у дитини можуть забрати, вона може втратити їх, а все це – непотрібні переживання. Якщо ви все ж таки вирішили, що дошкільник повинен вміти поводитися з грошима, видавайте їх на конкретну покупку. Молодшому школяру можна дати суму більше, одразу на тиждень – наприклад, на обіди у шкільному буфеті.
