Як часто ми довіряємо
Як часто ми довіряємо, поринаємо з головою у стосунки, а в результаті отримуємо біль та розчарування. Потім сидимо і говоримо собі:
Чому я, чому знову я, що не так у мені, що я не так зробила, я старалася, прощала, любила, віддавала себе всю йому. І ось знову він пішов, навіть не пояснивши в чому справа. І щоразу ми зарікаємось що все, все більше ніколи. Я не поступатимуся, буду жорстокою і не дам себе обвести навколо пальця. І ось ми знову знайомимося, голова йде кругом і ми забуваємо всі ті слова, що недавно говорили собі, сидячи на підлозі і втираючи сльози. Що ж робити? Ось питання, яке я давно намагаюся зрозуміти. Що не так, у чому проблема. Може правда стати стервом, і тоді все налагодиться. Якщо капнути глибше, то проблема зовсім не в нас, а в них. Чоловіки, як правило, вони не дорослішають і залишаються дітьми на все життя. Вони мають улюблені іграшки. Як не прикро це звучить, але ми для них всього іграшки. Іграшки бувають кохані, які залишаються завжди кохані, а є, з якими пограли та закинули. Кинули під ліжко або поклали на полицю до шафи. Єдине, що вони забувають, що у кожної іграшки є серце і воно живе, б'ється, любить. Так що дівчата ставитеся до своїх хлопчиків як до іграшок, давай ті їм все те, що вони дають вам. Ось тоді можливо і буде менше розбитих сердець. І ми знайдемо гармонію. Хоча можу сказати про себе, мене зраджували, але я завжди піднімала голову і йшла далі і зараз я люблю, люблю віддано.
Почитати ще:
