Затримка психомовного розвитку – вирок чи тимчасове відхилення?
Затримка психомовного розвитку – вирок чи тимчасове відхилення?
Діагноз «Затримка психомовного розвитку» дедалі частіше зустрічається у медичній педіатричній практиці. Згідно зі статистикою, в останні 20 років кількість малюків із цим діагнозом збільшилася на 15-20%. Адже відставання у мовному та психічному розвитку не так нешкідливе, як думають деякі мами та тати. Без проведення належного лікування та спеціальних занять малюк не зможе самостійно «перерости» недугу і за помахом чарівної палички стати здоровим! Навпаки, з кожним втраченим місяцем та днем ефективність лікування значно знижується. Наприклад, якщо дитина не освоїв мову до п'ятирічного віку, ймовірність її повного лікування становить 3-5%, а якщо ознаки мови не з'явилися до семи років, ситуація практично безнадійна.
Проте, за словами автора метамерного методу лікувального впливу, відомого лікаря-невропатолога Володимира Берсенєва, при своєчасній діагностиці та правильному лікуванні досягнення позитивного результату є дуже ймовірним. Безумовно, багато залежить від ступеня ЗПР та наявності супутніх неврологічних патологій. Саме на батьків покладається головна відповідальність у спостереженні за розвитком свого малюка, оскільки вони проводять із ним найбільшу кількість часу.
Ознаки затримки психомовного розвитку
У основі ЗПР лежить затримка розвитку психічної сфери у дошкільника. Ця патологія є комплексною і проявляється порушеннями мови, розумових процесів, емоцій та поведінки. Безумовно, кожна дитина є унікальною особистістю зі своїм темпом розвитку. Однак у педіатрії та педагогіці існують загальні норми розвитку для малюків кожного віку, відхилення від яких допускається, але не має бути критичним. До 4 місяців більшість малюків активно реагують на появу близьких родичів, звертають увагу на мову та жести дорослого, намагаються посміхнутися у відповідь. Восьмимісячний малюк починає лепетати, повторювати однакові склади. Якщо ж поведінка вашого малюка разюче відрізняється від наведених прикладів, можливо, це привід не чекати на плановий огляд невролога і відвідати його раніше? Супутньою ранньою ознакою може бути постійна рясна слинотеча і відкритий рот. Однак поряд із затримкою психомовного розвитку такі симптоми можуть означати, що у малюка ріжуться зубки або він не може дихати носом через аденоїди.
У віці півтора-двох років малюк повинен добре розуміти звернену себе мова, починати вимовляти елементарні слова («мама», «баба», «дай»). В активному словнику дошкільника 2,5 років зазвичай вже є 10-20 слів. Малята з радістю складають перші легкі фрази. Батькам варто звернути увагу на такі ознаки ЗПР, як нездатність до трирічного віку повторити за батьком нескладну фразу, уповільнений темп мовлення або нерозділене мовлення, знижена фізична активність або малорухливість і апатичність.
Затримка психомовного розвитку негативно позначається на когнітивних розумових процесах. Страждає пам'ять та уява, здатність адекватно виражати свої емоції та вступати в контакт з оточуючими. Освоєння нових навичок дається важко, між кількома окремими діями дошкільника відсутня логіка. Увага такого малюка часто розпорошена, тому навіть виконання елементарних завдань викликає складності. Дитина з ЗПР не може сконцентруватися на грі навіть короткий час, байдужий до читання їй книг дорослими, не виявляє інтересу до дитячих пісень та віршів. При цьому варто відрізняти природну сором'язливість малюка від відмови від ігор з однолітками внаслідок аутизму на тлі ЗПР.
Причини ЗПР
До сприятливих факторів медицина відносить ряд інфекційних і соматичних захворювань матері в період вагітності. Несприятливо позначитися розвитку плоду можуть харчові і хімічні отруєння матері, гіпоксія плода, проблемні пологи (стрімкі, передчасні, з обвитием пуповиною). Серед можливих причин ЗПР – родові травми хребта немовляти, гідроцефалія, тяжкі інфекційні захворювання у ранньому віці.
Спадковий фактор також відіграє значну роль у виникненні цього патологічного стану. Крихітка може успадкувати хромосомні та генетичні захворювання не тільки від своїх біологічних батьків, а й від їхніх предків. Особливо це стосується патологій, пов'язаних із метаболічними порушеннями ЦНС, а також різноманітними психічними захворюваннями.
До розряду тривожних факторів відносять підвищення внутрішньочерепного тиску (в силу різних причин), ранній перехід на штучне вигодовування та відмову від грудного молока, алкоголізм батьків, хвороби шлунково-кишкового тракту, патології лор-органів, черепно-мозкові травми дитини. До захворювань, що супроводжуються затримкою психомовного розвитку, входять епілепсія, ДЦП, вроджені патології ЦНС, аномалії кровопостачання головного мозку та ліквородинаміки, пухлини головного мозку різної етіології. У групі ризику також недоношені малюки та ті, хто з'явився на світ у результаті кесаревого розтину.
Говорячи про ЗПР, доктор Берсенєв наголошує: не варто скидати з рахунків та вплив соціальних чинників. Навіть фізично та психічно здорова дитина перших років життя, потрапляючи у несприятливе середовище, дуже швидко починає відставати від однолітків у своєму розвитку. У період дозрівання в дитини мовних зон мозку принципово важливе значення має наявність правильної мовної практики. Серед дітей з діагнозом «Затримка психомовного розвитку» чимало тих, хто зазнавав побоїв та жорстокого поводження, перебував в ізоляції від однолітків та доброзичливо налаштованих дорослих.
Методи лікування ЗПР
Лікування ЗПР - це довгий і копіткий процес, при якому дуже важлива систематичність та комплексний підхід. За умови раннього початку лікування ймовірність успішного результату висока. До боротьби за здоров'я малюка мають бути залучені невролог, рефлексотерапевт, логопед, психолог, масажист. Насамперед необхідна ефективна діагностика, адже ЗПР – це наслідок розвитку якоїсь патології. Комплексне та продумане лікування затримки мовного розвитку спрямоване як на усунення цієї першопричини, так і на симптоматичну терапію. Рекомендовано застосування мікрострумової рефлексотерапії, при якій електричні імпульси малої інтенсивності впливають на нейрорефлекторні ділянки кори головного мозку. Ця методика є абсолютно безпечною і може використовуватися для дітей віком від 6 місяців.
Ефективною методикою є логопедичний масаж, основне завдання якого – стимуляція жувальних та мімічних м'язів. Їхнє тренування та зміцнення допомагають малюкові адаптувати свій мовний апарат до вимови складних звуків та звукосполучень.
Медикаментозне лікування в жодному разі не повинно мати вибірковий або епізодичний характер. На сьогоднішній день існує безліч безпечних та натуральних засобів, багато з яких виготовлені на рослинній основі. Як правило, дитині призначаються ноотропи, вітамінні комплекси, судинні та заспокійливі препарати, а також адаптогени.
Наприклад, у центрі лікаря Берсенєва кожному за маленького пацієнта з ЗПР складається індивідуальна корекційна програма, куди (крім вище перерахованих методів) входять логопедичні заняття, відвідування масажиста і кабінету ЛФК, консультації психолога. З кожним роком вітчизняні та зарубіжні медичні клініки вдосконалюють свої методи лікування ЗПР, що дає реальну надію батькам, чию родину торкнулася ця серйозна проблема, записатись на консультацію doctorbersenev.ua . Головне, не прогаяти дорогоцінний час і вчасно звернутися до фахівця, ретельно дотримуватися всіх приписів лікаря і вірити в краще.
Почитати ще:
