Історія не терпить умовного способу, хоча питання «що було б якщо я тоді…» напевно ставив собі кожен із присутніх. Що було б, якби десять років тому ви ухвалили інші рішення замість тих, що привели вас до того, як ви живете сьогодні?
Іронія життя полягає в тому, що ви про це ніколи не дізнаєтесь. Але якби ми могли точно прогнозувати наше життя на 10-15 років уперед, цілком можливо, що певні вибори ми не робили б ніколи.
«ЯКЩО БИ ВИ МОГЛИ ПОВЕРНУТИСЯ НА 10 РОКІВ НАЗАД, ЩО БИ ВИ ЗРОБИЛИ ПО-ІНШОМУ?»
Незважаючи на те, що у кожного з нас своя історія та свої обставини, у всіх нас є спільні патерни, і у наших помилок (ну чи втрачених можливостей), про які ми шкодуємо з часом, є спільні знаменники.
Респектабельний американський журнал Social Behavior and Personality провів монументальне дослідження, опитав кілька десятків тисяч респондентів різного віку, проаналізував цей величезний масив даних і опублікував велику статтю про те, про що шкодують люди різного віку.
Найцікавіше, пишуть психологи, що в різних вікових групах люди шкодують про ті самі речі, тому можна будувати прогнози і припускати, що з того, що ви робите (або не робите) зараз стане приводом для жалю в майбутньому.
Отже, про що ви шкодуватимете через 10 років?
ПРО ТЕ, ЩО ВИ НЕ ПОЧАЛИ РОБИТИ ЩОСЬ РАНІШЕ
«Треба було почати вчити мову 10 років тому, зараз би вже говорив нею вільно», «треба було привчити себе займатися спортом регулярно коли я був молодший, зараз вже пізно», «треба було почати змінювати свої звички в їжі/відкладати гроші/ піклуватися про свою шкіру/отримувати другу освіту і т.д., і т.п.
Все, думки про що сьогодні приходять вам в голову знову і знову, і чим ви збираєтеся зайнятися "з понеділка" або "після відпустки" або "коли діти стануть трохи старшими", але так і не займаєтеся, в майбутньому стане приводом для жалю. "І чому я не почав займатися цим 10 років тому?.." - зізнайтеся чесно, ви вже ставили собі це питання?
ПРО ТЕ, ЩО ВИ НЕ ПОДОРОЖУВАЛИ КОЛИ БУЛА ТАКА МОЖЛИВІСТЬ
Найцікавіше, що про це шкодують люди абсолютно різного віку. 30-річні шкодують про те, що вони мало подорожували коли не було дітей і все було простіше, сорокарічні – про те, що вони мало подорожували коли діти були маленькі, і з ними було цікаво пізнавати світ, 50-річні – про те, що вони мало подорожували з дорослими дітьми коли ті ще були поряд з ними, 60-річні – про те, що вони мало подорожували коли були на 10 років молодші і мали більше сил і можливостей, і так далі.
ПРО ТЕ, ЩО ВИ ЗАЛИШАЄТЕСЯ В ТОКСИЧНИХ ВІДНОСИНАХ (ОСОБИСТІХ АБО РОБОЧИХ – НЕВАЖЛИВО)
«Я не розумію, чому я так довго спілкувався з цією людиною, витратив на неї стільки сил і енергії, хоча усвідомлював, що ця людина мене руйнує» — чи говорили ви собі щось схоже через багато років?
Згодом стає очевидним те, що будь-які токсичні відносини (у сім'ї, у парі, з подругою, на роботі) – це марна трата часу та ресурсів. І про цю витрату ви обов'язково жалкуватимете в майбутньому, коли людина піде з вашого життя, залишивши за собою руїни.
ПРО ТЕ, ЩО ВИ ДОЗВОЛЯЄТЕ СТРАХУ «ЩО ЛЮДИ ПОДУМАЮТЬ» ВПЛИВАТИ НА СВОЇ РІШЕННЯ І ВИБОРИ
Ми всі засуджуємо та обговорюємо інших людей, давайте чесно собі в цьому зізнаємось. Хтось робить це мовчки, хтось засуджує та критикує відкрито, але оцінка інших людей та співвідношення їхніх рішень з нашою внутрішньою шкалою «правильно-неправильно» властива нам усім, це природа соціуму.
Проблема в тому, що спроби співвіднести свої рішення з чужою шкалою «правильно-неправильно» ніякого сенсу не мають, оскільки ця шкала під вас не відкалібрована, вона чужа. І рішення, які ви приймаєте, намагаючись потрапити в чуже «правильно», часто обертаються вашим особистим провалом.
Якщо побачили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter!
