«Артист року» чи біогумус: що нам робити з Моргенштерном
Моргенштерн - нова зірка, кумир зовсім юних. Ті, хто старші, його приймати навряд чи будуть: тексти з тих, що ні розуму, ні серцю. Але, може, це старече буркотіння? Молоді слухають, призначили ось Алішера Тагіровича «Артистом року».
Гроші до грошей, як то кажуть: і ось відомого репера запрошено на роботу у великий банк на посаду директора з роботи з молоддю. Хід свідомо програшний: ті, хто фанатіє від Моргенштерна, не є цільовою аудиторією цього банку, а ось постійних клієнтів Алішером запросто можна відлякати.
Що безперечно — Моргенштерн увірвався до шоу-бізнесу з нізвідки, у свої 23 став суперпопулярним. І страшно плідним: штампує нові хіти, не соромлячись наголошувати, що «робить гроші» за рахунок музики (якщо це, звичайно, музика), епатажних акцій, співпраці з відомими виконавцями. Моргенштерн зараз має 6,4 мільйона передплатників в «Інстаграмі» і 9,42 мільйона передплатників у «Ютьюбі».
Старше покоління від пісень Моргенштерна, м'яко кажучи, не в захваті. Але це для нього слава. І нехай бійці змішаних єдиноборств Хабіб Нурмагомедов та Олександр Шлеменко називають його «брудом», ганьблять за обсценную лексику та порочну поведінку... Йому все байдуже.
У Громадській палаті пропонують провести обговорення на тему впливу сучасних пісень на молодь та запросити туди того ж таки Моргенштерна. Мабуть, намагатимуться «пропісочити». А Моргенштерн, якщо й прийде, безглуздо посміхатиметься, як двієчник біля дошки, а потім піде переможцем, бо у звичному йому середовищі зможе ту саму Громадську палату назвати різними непристойними словами. Ще й пісеньку мерзенну вигадає…
Боротьба з Моргенштерном і подібними йому неможлива в цивілізованому полі. Треба розуміти, що такі як він — тимчасове явище. Сам Алішер не дурник і, усвідомлюючи це, рубає бабло, поки є інтерес, є хайп… Але цілком у силах держави створити якийсь цензуруючий орган, який не допустить появи і реклами будь-якого біогумусу — маніяків, які роздають інтерв'ю праворуч і ліворуч, що матюкаються Моргенштерном…
Не треба волати про те, що цензори душать волю. Просто там, де немає самоцензури, доведеться садити її примусово — не для людей дорослих, а для зовсім ще юних, яким і Моргенштерн — музика.
Почитати ще:
