Перетворився на старого з паличкою: 69-річного Сухорукова неможливо впізнати
Віктор Сухоруков – мабуть головна зірка столичного театру імені Мосради. Свого часу сюди йшла публіка на спектаклі з Фаїною Раневською та Ростиславом Пляттом. Тепер же йде переважно "на Сухорукова". Адже його ім'я в афіші – це завжди знак того, що навіть найсумніша вистава видасться шедевром.
Цього року головному "брату" російського кіно виповниться 70 років. І спектакль "Мандрівник" у театрі імені Мосради замислювався саме як бенефіс Віктора Івановича напередодні "круглої" дати. Режисер Юрій Єрьомін взяв для цього не найвідомішу п'єсу Максима Горького "Старий".
1915 року, коли п'єсу поставили вперше, у залі були присутні Ленін і Крупська. Напевно, у старому садисту, який провів багато років на каторзі за насильство над неповнолітньою, вождь світового пролетаріату впізнавав і себе. Старий Горького насолоджується владою, терпіти не може багатих і щасливих, вважає за можливе мучити і залякувати людей за допомогою грубої сили. Словом, все як любили більшовики.
Щоправда, потім про "Старого" забули – у минулому столітті його ставили лише чотири рази, та й то у провінції. Навіщо Єрьомін сьогодні згадав цю не найвдалішу в літературному та мистецькому відношенні п'єсу "буревісника революції" – загадка. Вона архаїчна з мови, проблематики та стилістки. Та й поставлена так само...
І лише завдяки філігранній роботі Віктора Сухорукова в ролі старого-мандрівника посередня вистава варта уваги. "Років 60-65; одягнений у напівчернечу сукню, обличчя зле, дивиться спідлоба", - так описує героя Горький. Але Сухоруков додав своєму Старому нових характеристик - він у актора нахаба, охульник, сластолюб, розпусний ловелас. Він куражиться, показує голий торс і ледь не знімає штани у сцені спокуси. Але ж і лагідний старий з паличкою. Спочатку актора у цьому образі просто неможливо впізнати! Гидота під маскою благочестя краще не зобразити.
Кожну сцену за участю Сухорукова продумано до дрібниць. Адже до роботи над роллю він підходить скрупульозно, продумуючи всі дрібниці. Тому і здається, що на сцені він на голову сильніший за колег. І вже заради того, щоб побачити як має артист існувати на сцені, як має працювати, на "Мандрівника" варто піти хоча б раз.
Почитати ще:
