Тахікардія серця: коли це норма, а коли треба бити на сполох — відповідає кардіолог
Прискорене серцебиття знайоме багатьом. Тахікардія може бути варіантом норми, якщо йдеться про збільшення фізичного чи емоційного навантаження. Але якщо серцевий ритм збивається регулярно і супроводжується задишкою і не тільки це може бути сигналом небезпечної патології. Подробиці дізналися у лікаря-кардіолога.
Яким має бути пульс у нормі
Спочатку розберемося, як виникає серцебиття. Серцевий ритм складають скорочення (систола) і розслаблення (діастола) серця, що чергуються. У верхній частині правого передсердя знаходиться синусовий вузол, який керує цим процесом: генерує електричні імпульси збудження з певною частотою (так задається синусовий ритм). Тому він і називається водієм ритму.
У нормі у дорослої людини частота серцевих скорочень (ЧСС) коливається в межах 60-90 ударів за хвилину. Пульс може бути частим (більше 90 уд\хв) або рідкісним (менше 60 уд\хв).
Це важливий індикатор нашого самопочуття та симптом, який може вказувати на патологію. Тому важливо знати, яка норма ЧСС та враховувати обставини, за яких вона підвищується.
Фізіологічна тахікардія: що це?
Тахікардія може бути фізіологічною. Вона виникає у здорових людей як реакція на різні зовнішні впливи: фізичне навантаження, стрес, переляк, перевтому тощо. Фізіологічна синусова тахікардія у здорових осіб (у тому числі і за наявності інших супутніх захворювань) має гарний прогноз і не є небезпечною для життя. Лікування цей вид тахікардії не підлягає. Проте можна усунути зовнішні провокуючі чинники: не переїдати, виключити алкоголь, куріння.
Під час сну та відпочинку серце здорової людини скорочується рідше – із частотою близько 50-70 ударів на хвилину.
Серцевий ритм та навантаження
Під час фізичного навантаження, наприклад, пульс може досягати 130-150 ударів за хвилину. І в цьому випадку тахікардія виникає у відповідь на викид у кров адреналіну та активацію симпатичної нервової системи. А коли ми припиняємо займатися і зовнішній фактор зникає, ЧСС поступово повертається до норми.
Центральна нервова система постійно стежить потреби організму і за необхідності прискорює чи уповільнює роботу серця. При фізичному навантаженні організму необхідно більше кисню та поживних речовин, тому синусовий вузол починає генерувати імпульси збудження з більшою частотою і серце б'ється частіше. Так виникає тахікардія. За цих обставин це нормальна реакція організму.
Спортсменам не так легко досягти збільшення ЧСС під час фізичних навантажень, а ось у здорової, але нетренованої людини тахікардія розвивається швидко. Вихід – поступово тренувати витривалість.
Патологічна тахікардія
Існує тахікардія у звичному нам розумінні — патологічна. Вона виникає при різних захворюваннях: ішемічної хвороби серця, перенесеному інфаркті міокарда, аритмії. У зоні ризику — люди похилого віку (через вікові зміни в серцевій тканині). Схильність до тахікардії може передаватися у спадок. Від фізіологічної патологічна тахікардія відрізняється тим, що вона може виникнути без впливу фізичних чи емоційних факторів.
Серед видів тахікардії, що належать до порушень функціонування серця, виділяють надшлуночкову та шлуночкову. Перша характеризується порушеннями, що виникають лише на рівні передсердь. Шлуночкова тахікардія - серйозне відхилення від норми, яке небезпечне ризиками зриву ритму та раптовим припиненням серцебиття.
Багато хто плутає тахікардію з аритмією. Будь-яке відхилення від нормальної частоти і рівномірності скорочень серця вважається аритмією, це більш широке поняття, що включає і тахікардію в тому числі. При цьому тахікардія характеризується рівномірністю частоти серцевих скорочень, але їхня кількість зростає до понад 100 ударів на хвилину. І тут тахікардія може бути небезпечною.
Додаткові методи дослідження
Внаслідок збільшення частоти серцевих скорочень погіршується кровопостачання всіх органів (у тому числі серця), розвивається гіпоксія, зменшується артеріальний тиск. Тривалі періоди тахікардії значно знижують ефективність роботи серця, порушуючи скоротливість міокарда, викликають почуття нестачі повітря, запаморочення, слабкість. Виникнення ускладнень значно погіршує прогнози пацієнтів.
У таких випадках необхідно звернутися до лікаря, встановити причину тахікардії, що виникла, і скоригувати лікування, якщо ви вже приймаєте препарати. У деяких випадках можуть знадобитися додаткові методи дослідження: ЕКГ (електрокардіографія) та холтерівське моніторування (добове моніторування ЕКГ).
