Варикоз: причини виникнення, симптоми, профілактика та лікування
Варикозне розширення вен нижніх кінцівок проявляється як розширення поверхневих вен ніг, що супроводжує порушення струму крові та неспроможність клапанів. Як розпізнати хворобу та що робити?
В даний час варикозна хвороба дуже поширена: вона спостерігається приблизно у 17-25 відсотків людей. У юності, до початку статевого дозрівання, ця недуга розвивається у представників обох статей з однаковою частотою. Однак у жінок у зрілому віці варикозне розширення вен спостерігається вдвічі частіше, ніж у чоловіків. Подібну картину можна пояснити суттєвими гормональними змінами під час появи менструацій, під час виношування дитини. Через війну тонус вен послаблюється, вони розширюються, і відбувається порушення венозного кровообігу.
Заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи «Центру медичної профілактики» міністерства охорони здоров'я Андрій Сахаров розповів, на які фактори треба звертати увагу, щоб уникнути цього захворювання чи вчасно замінити та запобігти серйозним наслідкам.
В чому причина
Сьогодні є багато теорій щодо того, чому розвивається варикозне розширення вен на ногах. Але все ж таки головна причина - порушення клапанного апарату вен. При недостатності клапанів вен у людини, яка стала на ноги, відбувається устремління крові вниз під впливом гравітації. При ходьбі скорочуються м'язи гомілки, що оточують глибокі вени. Відповідно, вени спустошуються та підвищується венозний тиск. У результаті кров надходить у поверхневі вени, вони розтягуються – проявляється варикоз.
Існує ціла низка факторів, які безпосередньо впливають на прогресування варикозного розширення вен. У жінок варикоз часто розвивається як наслідок вагітності. У цей період в жіночому організмі значно зростає об'єм крові, стан стінки вен впливає гормональна перебудова організму. У багатьох випадках варикоз при вагітності носить оборотний характер, тобто після пологів поступово зникає.
Дуже часто варикозне розширення вен нижніх кінцівок проявляється у людей, які у процесі роботи змушені стояти тривалий час. Ще одним фактором ризику виникнення варикозу є ожиріння: у опасистих людей має місце підвищений внутрішньочеревний тиск і, як наслідок, розширення вен. Варикозне розширення вен може стати наслідком хірургічних операцій на ногах.
Ще один фактор, що схиляє до варикозного розширення вен, - це вік. Як правило, згодом клапани та стінки вен старіють – втрачається еластичність, вени розтягуються. Варикоз часто виникає у хворих, які страждають на тромбоз глибоких вен, що мають вроджені аномалії кровоносних судин.
Бачимо і не бачимо
Видимими симптомами варикозного розширення вен на ногах є виникнення на поверхні шкіри ніг сітки з тонких вен, які здебільшого виникають у зоні стегон. Таку варикозну сітку найлегше розглянути у тих, хто страждає на целюліт. Іноді саме целюліт стає своєрідним провісником варикозної хвороби, адже відкладення жиру при целюліті здавлюють венозні судини, у результаті ускладнюється кровотік і виникає варикоз.
Симптомом варикозної хвороби часто стає прояв болю в ногах.
Відчуття можуть бути гострими, а також мати ознаки, що тягнуть. Часто при варикозі проявляється біль у ликах. Вона переважно виникає у другій половині дня, після навантаження на ноги. Може виявлятися відчуття сильної тяжкості в ногах, вночі можуть виникати судоми, на гомілках поступово стають видні трофічні зміни.
Таким чином, людина, яка спостерігає появу капілярної сітки, періодичні прояви болю та набряків, має звернутися до лікаря. Існує ціла низка різноманітних проб, які дозволяють оцінити стан вен та ступінь розвитку захворювання. Якщо у хворого має місце неускладнена варикозна хвороба, то здебільшого інструментальні методи діагностики не застосовуються.
Лікування та профілактика
Консервативне лікування варикозного розширення вен переважно призначається людям, які мають протипоказання до проведення хірургічного втручання. Також подібне лікування показане за наявності у хворого на незначне розширення вен, яке є виключно косметичним дефектом. Метою консервативної терапії є також попередження подальшого прогресування цієї недуги. З цією метою хворим рекомендується застосовувати еластичний бинт для ніг, уражених варикозом. Крім того, показано компресійний трикотаж.
Люди, які мають схильність до варикозного розширення вен або вже хворіють на цю недугу, повинні протягом дня регулярно класти ноги на піднесення, відпочиваючи, таким чином, кілька хвилин. Існують також спеціальні вправи для гомілки та стопи, спрямовані на активізацію м'язово-венозної помпи. Це періодичне розгинання та згинання в гомілковостопних та колінних суглобах.
При варикозі необхідно носити зручне взуття, з невисоким підбором і жорсткою підошвою. Не слід довго стояти, допускати фізичну напругу, тривалий час перебувати у приміщеннях із високою температурою та вологістю. Уві сні ноги бажано тримати у піднесеному положенні.
Хворі повинні обмежувати вживання рідини та солі, постаратися позбутися зайвої ваги. Для лікування варикозу необхідно періодично приймати діуретики – засоби, які покращують тонус вен. Крім того, за наявності показань хворому можуть призначити прийом препаратів, які стимулюють мікроциркуляцію у тканинах. Терапія варикозної хвороби може також містити прийом нестероїдних протизапальних засобів. Якщо у хворого має місце неускладнена форма захворювання, йому показано заняття лікувальною фізкультурою. Дуже корисне плавання, інші водні процедури, ванни для ніг з теплою водою, які додають 5–10 відсотків розчину натрію хлориду.
Однак радикальним методом терапії варикозу є хірургічна операція. Але тут є низка протипоказань. Зокрема, таку операцію не проводять за наявності у хворого на супутні хвороби легень, серцево-судинної системи, нирок, печінки.
Профілактика варикозу включає низку заходів, спрямованих на запобігання ознак хвороби. Кожній людині корисно періодично тримати ноги піднятими, робити перерви при сидячій роботі, не носити білизну, що перетискає тіло. Хороший метод профілактики варикозу – контрастний душ, включення до раціону продуктів, корисних для крові, виконання деяких фізичних вправ. При перших ознаках варикозу слід звернутися до лікаря, щоб не допустити прогресування недуги.
