Порно: на користь чи на шкоду?
Психологи і сексологи продовжують сперечатися про те, чи існує залежність від порнографії і чи здатний її перегляд якось нашкодити нашому сексуальному життю. Отже, чи шкідливо дивитися порно?
Порнографії присвячено 12% всіх сайтів. Що секунди у світі їх відвідують майже 30 000 користувачів Інтернету. Одне з пояснень зростаючої популярності жанру порно — складнощі у побудові міжособистісних відносин, які б призвести до сексу. Але досліджень, які дають змогу прояснити, що тут причина, а що слідство, досі не проводилося.
Чому ми це робимо?
Сексолог Ірина Айріянц називає три основні причини звернення до порнографії: бажання побачити втілення своїх фантазій, відсутність близьких стосунків та отримання стимулу для мастурбації.
«Причиною може бути ситуація, коли ми хочемо зберегти відносини з партнером, який не поділяє наших бажань, — додає вона. — Наприклад, йому чи їй не подобається оральний секс, і ми насолоджуємося, переглядаючи ролики з оральним сексом і уявляючи, що це відбувається з нами. І тут порнографія заповнює існуючу лакуну у чуттєвості і може вважатися частиною цілком здорових відносин.
Деякі повідомляють про те, що вдаються до порнографії навіть при постійному задовільному сексі «для різноманітності та автономності». Але той, хто надто бентежиться, щоб пояснити партнеру свої бажання, ризикує перетворити їх на таємницю, про яку все важче говорити. Відчуття, що доводиться щось приховувати, може спричинити почуття провини та відчуження між партнерами».
Порнографія задовольняє насамперед не сексуальні, а психологічні потреби
Психолог Патрік Карнс, який одним із перших почав вивчати сексуальну залежність, назвав чотири основні переконання, характерні для залежних від порнографії. Як правило, ці люди походять із проблемних сімей та мають досвід жорстокого фізичного чи емоційного поводження.
Себе вони описують приблизно так: «я поганий», «я нічого не вартий», «такого, як я є, мене ніхто не полюбить», «якщо я залежатиму від когось, мої бажання ніколи не будуть задоволені», « секс - моя найважливіша потреба».
На думку Ірини Айріянц, у цьому випадку порнографія задовольняє насамперед не сексуальні, а психологічні потреби: секс поєднується із турботою про себе і стає одним із звичних способів знімати напругу — у тому числі й несексуального характеру.
Це залежність?
Дослідник сексуальності Ерік Янссен упевнений, що термін «залежність» непридатний до надмірного споживання порнографії і що таке трактування не допоможе позбутися пристрасті. Психолог Мері Енн Лейден із цим не згодна.
Вона вважає, що є підстави говорити про порнозалежність: «Одна з визначальних рис залежності — розвиток толерантності по відношенню до речовини, що її викликає. Залежність наркотиків веде до збільшення дози. Для досягнення того ж рівня збудження залежні від порнографії потребують перегляду все більш жорсткого та екстремального відео».
Ті, хто вважають порно формою залежності, знаходять, що мережева порнографія небезпечніша через більшу доступність. Можливість відвідувати порносайти анонімно суттєво знижує почуття особистої відповідальності.
У ГАРЯЧОМУ ЖАНРІ
«Оскар» за роздягання:
у Лос-Анджелесі щорічно проводиться конкурс фільмів для дорослих. Премія Adult Video News Awards, відоміша як «Порно-Оскар», видається майже у 150 номінаціях. На нагороду можуть розраховувати ті картини, де показ фізіологічного процесу любові не самоціль, а спосіб розкрити задум режисера, і акторська гра як реалістична, а й естетична. Серед порновіртуозів - режисери Ендрю Блейк, Ентоні Спінеллі, брати Мітчелл, кіноактори Ейша Каррера, Річард Пачеко, Роксана Блейз. Є у високому порнокінематографі і своя мода, в останньому сезоні це жанр пародії. Серед номінантів премії у 2011 році опинилися стрічки Tron: Jeremy (тематично перероблений варіант фільму «Трон: Спадщина») та This Ain't Avatar XXX 3D, в якому обігрується сюжетна лінія «Аватара».
Крізь замкову щілину: особлива категорія порнофільмів — секс звичайних людей, які й не підозрюють, що за ними підглядає око відеокамери, а разом із ним і глядачі. Режисер для таких зйомок не потрібний, потрібна лише непомітна камера. Однак правильно встановити її – непросте завдання. Тому й фільмів цієї категорії зовсім небагато. Проте дуже багато підробок, де ролі секс-партнерів виконують актори, а саме дійство режисоване. Втім, цінителі цього жанру відразу ж розпізнають фальшивку, наприклад, по активному звуковому супроводі з перших кадрів або підозріло вдалим ракурсам зйомки.
«Відеокамасутра»: найпоширеніший вид порно — постановочні зйомки з мінімальним сюжетом або зовсім без нього, зате з максимальним розмаїттям поз. Так знімають відео для шанувальників різного сексу, від одностатевих стосунків до зоофілії та BDSM. До цієї групи можна віднести і навчальні порнофільми (наприклад, «Мистецтво сексу» досліджує палітру любовних ласок, а «Повне керівництво з орального сексу» (режисер Роберт Холідей) демонструє півсотні способів такого сексу та пояснює техніку збудження). Вони зазвичай супроводжуються пояснювальним текстом, і це єдина категорія порнофільмів (за винятком «високого порно»), з якою перед показом працюють перекладачі.
Спосіб підвищити впевненість?
32-річна Галина, переглядаючи історію браузера у своєму комп'ютері, виявила, що її чоловік — завсідник порносайтів: «Я жахнулася, зрозумівши, що він робить це постійно і, мабуть, уже давно. Невже йому мало мене?
Сімейний психотерапевт Інна Шифанова переконана, що інтерес до порносайтів часто не має нічого спільного з незадоволеністю: «Психотерапевт Мілтон Еріксон сказав якось: можна наказати своєму члену «лягай!», але не можна наказати «вставай!».
Думка про секс викликає у багатьох чоловіків тривогу, оскільки разом з нею постає питання: чи вийде у мене? Перегляд порно викликає збудження і дозволяє переконатися, що організм гаразд і все працює. До того ж, жінки рідко повною мірою уявляють собі той соціальний тиск, який відчувають чоловіки: від них суспільство вимагає постійної сексуальної активності або щонайменше готовності, а інакше «ти не мужик».
Порнографія підганяє сексуальну фантазію чоловіків і допомагає їм підтримувати відчуття, що вони відповідають затребуваному образу «мачо», навіть коли в реальності у них одна партнерка або зовсім жодної». Таким чином вони додають собі і сексуальної, і соціальної впевненості.
А жінки?
Жінки також дивляться порно, причому не лише разом із партнерами. «Коли у мене є чоловік, мені його, як правило, вистачає, — відверто каже одинока 43-річна Лариса. — Але коли перерва між романами затягується, я завжди беру якийсь порнофільм. Це повертає інтерес до сексу і дозволяє мені відчути себе жінкою, яка має бажання».
Однак не всі сприймають свій інтерес до порно з таким самим спокоєм. 19-річна Марина засумнівалася у своїй нормальності: «Я довго мастурбувала, переглядаючи ролики в Мережі. Потім подумала, що зі мною щось гаразд, раз мене це так цікавить. Спробувала припинити, але нічого не виходило. Я звернулася до психотерапевта, щоб позбавитися цієї звички. Однак вона мені дозволила продовжувати скільки захочеться без сорому. Незабаром потяг мастурбувати під відео помітно зменшився».
Інна Шифанова нагадує, що інтерес до сексу як такого довгий час вважався прийнятним лише для чоловіків, але в жодному разі не для жінок: «Багато навіть перед близькими подругами буває ніяково зізнатися у своїй сексуальній цікавості. І якщо воно виникає, то може сильно бентежити та знижувати самооцінку. І тут реальна проблема не порно і секс, а самоосудження».
Порнографія може перетворитися на серйозну проблему в тому випадку, коли вона не підтримує прагнення сексуальних відносин з реальним партнером, а повністю їх витісняє, залишаючи в душі порожнечу і незадоволеність.
Очами жінки
До кінця 90-х жінок перестав влаштовувати чоловічий погляд на секс. «Піонерками» жіночої кіноеротики виявилися француженки, режисери Катрін Брейя (Catherine Breillat) та Віржіні Депант (Virginie Despentes). Потім почала працювати ціла індустрія феміністської порнографії. Від «традиційної» вона відрізняється за трьома критеріями: 1) режисером (або продюсером) є жінка; 2) показують реальний жіночий оргазм; 3) діапазон жіночої сексуальності розширюється за рахунок почуттів, обговорень, прелюдій - того, що чоловічий порномейнстрім не цікавило.
У США одним із головних теоретиків жіночого порно стала Трістан Таорміно (Tristan Taormino) — порнорежисер, пропагандистка анального сексу (автор книги «Основи анального сексу для жінок») та стимуляції простати. Конкуренцію їй склала Марія Бітті (Maria Beatty), усі фільми якої – одне велике дослідження власних лесбійських фантазій. 1997 року вона зняла «Чорну рукавичку» (The Black Glove) — сеанс садомазохізму, в якому разом з іншими жінками брала участь і вона сама.
Неабияк завдяки саундтрекам авангардного композитора фільм справив враження спочатку на нью-йоркських поціновувачів арт-хауса, а потім прославив ім'я Бітті по всьому світу. Компанія Girlfriends Films знімає кіно насамперед не для чоловіків, які люблять спостерігати за лесбійськими розвагами, а для самих лесбіянок. На відміну від глянсового порно, адресованого чоловічої аудиторії, у ньому більше емоцій, неімітованих оргазмів. У репертуарі — реалістичний лесбійський хардкор і «романтичне» лесбі-порно: «повільні спокуси», розвиток відносин, поступове наростання бажання і далі — страпони (використовуються пристільні фалоімітатори), трибадизм (партнерки досягають оргазму за рахунок взаємного тренування) і навіть порно з реальними лесбійськими парами.
Еріка Ласт (Erika Lust) — фахівець із сексуальної культури, бакалавр політології, театральний продюсер та журналіст, у 2003 році заснувала порностудію Lust Films (Барселона). Студія заявляє про свою «альтернативність» і стверджує, що від мейнстриму її порнографію відрізняють витончена стилістика, гумор, глибина характерів і «реалістичніший секс». А в Нідерландах цього року розпочав роботу перший цілодобовий телевізійний порноканал спеціально для жінок «Сутінки» (Dusk).
Почитати ще:
