Відкрито унікальні кишкові мікроби, що сприяють довголіттю.

Біологи виявили, що довгожителі — люди старше 100 років — мають більше унікальних кишкових мікробів, які, на думку дослідників, допомагають продовжити життя, зупиняючи зростання інших, більш небезпечних видів бактерій, що викликають хвороби. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature.

Спільнота мікробів у кишечнику людини відіграє важливу роль у підтримці здоров'я та змінюється з віком. Щоб з'ясувати потенційний зв'язок між складом мікроорганізмів та тривалістю життя, японські дослідники під керівництвом Кенії Хонди (Kenya Honda) з Медичної школи Університету Кейо в Токіо разом із колегами зі США вивчили склад кишкового мікробіома у трьох групах японців.

Першу склали 160 довгожителів віком від 100 років, другу — 112 людей похилого віку у віці 85–89 років, а третю — 47 молодих людей віком від 21 до 55 років. У всіх учасників дослідники брали на аналіз зразки фекальної мікробіоти.

Виявилося, що у довгожителів, порівняно з літніми та молодими людьми, більше мікробів, які виробляють жовчні кислоти, які пригнічують зростання кишкових патогенів.

Дослідники простежили біосинтетичні шляхи утворення вторинних жовчних кислот та ідентифікували бактерії, відповідальні за їх виробництво. Одна з них, Odoribacteraceae, відома як ефективний виробник ізоаллолітохолевої кислоти, що має протимікробну дію проти ряду грампозитивних кишкових патогенів з множинною лікарською стійкістю, таких як Clostridioides difficile та Enterococcus faecium.

Експерименти на мишах показують, що ізоалолітохолева кислота пригнічує ріст Clostridium difficile — бактерії, що викликає сильну діарею, особливо у людей, які отримують лікування антибіотиками.

Вчені виявили у довгожителів та інші вторинні жовчні кислоти — ізолітохолеву, 3-оксолітохолеву, алолітохолеву та 3-оксоаллолітохолеву, а також підвищений рівень ферментів 5α-редуктазу (5AR) та 3β-гідроксистероїддегідрогеназу (3β).

На думку авторів, постійний високий рівень вторинних жовчних кислот у кишечнику та його специфічний метаболізм у довгожителів знижують ризик розвитку патобіогенних інфекцій та підтримують здоровий гомеостаз кишечника. Дослідники вважають, що саме завдяки особливому кишковому метаболізму довгожителі менш сприйнятливі до вікових хронічних захворювань та інфекцій, ніж люди похилого віку до 100 років.