Аромат жінки, яка керує своїм життям

У простих робітників не може народитися дівчинка з витонченими рисами обличчя та фігурою, а в сім'ї знатних осіб навряд з'явиться малеча із пересічним виглядом. Так вважають багато дослідників, твердо переконані в тому, що аристократична зовнішність передається лише у спадок. Про те, чи існують конкретні ознаки, за якими можна визначити соціальний статус дівчини, читайте нижче.

Овальне обличчя

«Історична енциклопедія гарного вигляду, краси та догляду» згадує характерні для знатних осіб риси. Серед них овальна особа, що не дивно, адже ця форма вважається еталонною.

Щоправда, якщо поглянути на сучасні королівські сім'ї, то виникають сумніви щодо справжності цього твердження. Приміром, у королеви Єлизавети II кругла форма обличчя.

А у Кейт Міддлтон і зовсім прямокутне з широкою нижньою щелепою, як і у багатьох британців.

 

Маленькі долоні

У першому томі книги «Сімейні романи та вітчизняні літописи аристократії» британського письменника Бернарда Бурка зазначено, що пані з королівських сімей відрізнялися мініатюрними долонями. Також їх виділяла бархатиста шкіра та акуратні нігті, адже жінки при дворі не працювали фізично – у них просто не було можливості зіпсувати свої руки.

Що ж, щодо доглянутої шкіри не посперечатися — монарші персони не копають городи і не рвуть бур'яни. Але розглядати розмір пензлів як критерій соціальної приналежності сумнівно. І Софі, графиня Уесекська, підтверджує це своїми звичайними долонями середнього розміру.

Бліда шкіра

Видавництво Forbes повідомляє, що в XIX столітті засмага міцно асоціювалася з селянами та іншими представниками трудящого класу. А бліда шкіра буквально відображала привілеї аристократів — тих, хто через своє становище не працював у полі під палючим сонцем.

Ближче на північ Європи та в Британії блідість справді була ознакою аристократії. Але, наприклад, королева Йорданії Ранія Аль Абдула від природи має смаглявий відтінок шкіри, як і всі йорданці. Темна шкіра — їхня фенотипічна особливість, яка допомогла жителям сонячної країни адаптуватися до її клімату.

Маленький акуратний бюст

Раніше в Європі годування грудьми вважалося немодним для жінок із вищого стану — воно не тільки заважало їм носити гарний одяг, а й могло зіпсувати фігуру. Тому при народженні дитини в знатній родині батьки користувалися послугами годувальниці — жінки, що лактує. Завдяки цьому жінкам вдавалося зберегти акуратну форму погруддя, навіть якщо в їх сім'ї було по 3-5 дітей.

Але не всі вдавалися до послуг годувальниць. Та й у деяких царських сім'ях жінки були з формами, тож могли похвалитися від природи пишним бюстом. До таких жінок належала Єлизавета Петрівна.

А також Катерина ІІ – колишня російська імператриця.

Ніс з горбинкою

Науковий журнал The Conversation пише, що у середньовічній Європі гачкуватий ніс із горбинкою символізував шляхетність і вважався відмінністю дворян.

Однак ми переконані, що далеко не завжди кирпатий носик із зігнутою або прямою спинкою говорить про селянське походження жінки. Так, наприклад, двадцятишестирічна Амелія Віндзор, молодша дочка графа Сент-Ендрюса, народилася з курносим носом. І він не завадив їй потрапити на обкладинку глянцю Tatler, який славиться тим, що розміщує на першій сторінці журналу фото членів королівської родини.

Хороші манери, дружелюбність, дотримання етикету та вміння тримати себе в суспільстві — ось лакмусові папірці, за якими легко вирахувати жінку блакитної крові. А її зовнішність другорядна і не завжди відповідає класичним канонам аристократичного вигляду.