Розроблено ефективний метод повного лікування герпесу

Американські вчені в експериментах на мишах продемонстрували, що розроблений ними метод генної терапії дозволяє в більшості випадків назавжди позбавити тварин від вірусу простого герпесу ВПГ-1 — інфекції, від якої страждають мільярди людей у ​​світі та вважається невиліковною. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature Communications.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, дві третини населення світу віком до 50 років заражені ВПГ-1, відомим також як оральний герпес.

Більшість досліджень, що стосуються герпесу, зосереджена на боротьбі з рецидивами та придушенні симптомів хвороби. Дослідники з Онкологічного дослідницького центру Фреда Хатчінсона в Сіетлі вирішили діяти радикальніше — знайти метод знищення самого вірусу в організмі шляхом редагування генів.

Для розрізання ДНК вірусу вчені задіяли два набори генетичних ножиць. Вони виявили, що при використанні тільки однієї пари ножиць вірусна ДНК може відновлюватися в інфікованій клітині, а при об'єднанні двох наборів білків, що ріжуть гени, які називаються мегануклеазами, ДНК вірусу герпесу розпадається.

"Ми використовуємо подвійну мегануклеазу, яка націлена на дві ділянки вірусної ДНК, - наводяться в прес-релізі слова першого автора статті Мартіна Обера (Martine Aubert), старшого наукового співробітника відділення вакцин та інфекційних захворювань центру Фреда Хатчінсона. - Схоже, що при двох розрізах ДНК вірусу надто пошкоджена і не може відновитися, тоді приходять інші молекулярні гравці, щоб видалити її з тіла клітини.

Подвійні генетичні ножиці вводяться в клітини-мішені шляхом доставки гена, що кодує білки, що розрізають, за допомогою вектора, який являє собою нешкідливий деактивований вірус, що володіє здатністю проникати в інфіковані клітини.

Автори відзначають, що розрізання ДНК мегануклеазами набагато ефективніше, ніж стандартний метод CRISPR/Cas9. Після застосування нового методу кількість латентного вірусу, що присутня у "сплячому" стані у верхніх шийних гангліях та нервовій тканині шиї та обличчя тварин скоротилася на 92 відсотки. Зниження зберігалося як мінімум протягом місяця після лікування, і, за словами дослідників, цього достатньо, щоб вірус не активувався.