Шпигун, вийди геть: навіщо ми стежимо за колишніми в соцмережах
Відносини закінчилися, але не минає й дня, щоб ми не зайшли на сторінку колишнього... Чому так відбувається і коли час зупинитися.
З ким вони проводять час, хто ставить їм лайки, чи вони щасливі... Моніторинг соцмереж колишніх партнерів рідко приносить нам радість. Ми вважаємо, що цей процес може полегшити наші страждання.
Іноді так і відбувається, але тільки на якийсь час, а потім ми ще більше занурюємося в тугу, до якої домішується образа, ревнощі, відчуття неможливості щось змінити.
Але навіть вирішивши, що більше ні за що не цікавитимемося своїми «екс», одного разу знову застаємо себе за читанням їхніх блогів та сторінок.
ХОЧУ ВСЕ ЗНАТИ
Чому ми робимо те, чого не хочемо робити? «Якщо ви з партнером не обговорили закінчення відносин і не порозумілися один з одним, якщо розставання було незрозумілим і змащеним, то психіка намагатиметься завершити незакінчену дію, — пояснює сімейний психолог Дмитро Соболєв. — У цьому випадку соцмережі є джерелом інформації, а знання створюють ілюзію контролю над ситуацією».
Психіка погано переносить будь-яку невизначеність, тому нам потрібно все проясняти та знаходити причини подій. Хто винен? Чи могли стосунки скластися інакше, чи розставання було вирішено наперед? Відповіді, які бракують, ми намагаємося знайти, вдивляючись у те, як живуть без нас ті, хто був нам колись близький.
Але якщо років тридцять тому для цього довелося б діяти манівцями, розпитуючи спільних знайомих, то сьогодні Мережа надає необмежені можливості і тим самим провокує нас.
«З мого комп'ютера можна було зайти до пошти колишнього партнера, і я півроку читала його листування, доки він не змінив пароль, — зізнається 35-річна Олександра. — Мені хотілося дізнатися, як він ставиться до мене, що пише про мене своїм знайомим».
Хтось моніторить соцмережі, які були в надії побачити докази, що доля покарала «кривдника», хтось шукає приводів для нового зближення. Але стеження за екс-коханими загрожує наслідками. Вона може перетворитися на нав'язливість, оскільки дає короткочасне задоволення. І при цьому забирає у нас багато часу та сил на шкоду собі.
(НЕ) ДУМАТИ ПРО НИХ
Якщо ми звикли стежити за колишнім партнером, має сенс звернути увагу на власне життя: швидше за все, воно не влаштоване. «Тільки усвідомивши цей факт, ви поступово перестанете озиратися на минуле і спрямуєте погляд у майбутнє, — наголошує когнітивно-поведінковий терапевт Кирило Яковлєв. — Тому увагу краще сконцентрувати на собі, а не на шпигунстві».
Незгасаючий інтерес до минулих відносин здатний перешкодити створенню нових. «Якщо ви заводите знайомство в надії помститися колишньому партнерові і змусити його ревнувати, ця витівка, можливо, матиме успіх, але він буде нетривалим, — упевнений Дмитро Соболєв. — А самі відносини навряд чи виявляться міцними, особливо якщо новий партнер помітить ваше захоплення колишніми соцмережами».
Наша увага – це енергія. Раціонально розмірковуючи, неважко дійти висновку, що краще витратити її не на пошук інформації про колишнього партнера, а на свої інтереси. Але нам рідко вдається перемогти безрозсудні бажання. Що ж робити? Їх можна перехитрити.
У цьому допоможе техніка, заснована на «Ефект білого ведмедя», в середині 1990-х його описав професор психології Гарвардського університету Деніел Вегнер. «Ефект полягає в тому, що як тільки ми забороняємо собі думати про щось, наприклад, про білих ведмедів, то потім тільки про це і думаємо, — пояснює Кирило Яковлєв.
— Це тому, що команди «думати» і «не думати» запускають у мозку однакову активність. Тому найпростіша рекомендація — не забороняти собі думати про колишнє, а сказати собі: «Я подумаю про нього за тиждень». А через тиждень зробити те саме».
З ОЧЕЙ ДОЛОЙ
Як і раніше, безвідмовно працює правило «З очей геть — з серця геть». Якщо ж ви не готові остаточно відписатися в соцмережі від колишнього партнера і викреслити знайомий номер зі списку контактів, задайте собі питання: «Для чого (з якою метою) я щоразу заходжу в цей акаунт?» Спробуйте відповісти чесно.
«Далі запитайте себе: чи я отримую те, заради чого це роблю? Якщо отримую, наскільки це мені необхідно? Це корисно чи шкідливо для мене? – радить Дмитро Соболєв. — Якщо ви розумієте, що шкодите собі, зависаючи в соцмережах замість того, щоб займатися власним життям у сьогоденні, можливо, ви захочете перерозподілити свій час і не витрачати його на того, хто байдужий до вас.
Запитайте себе: "На що ще я можу витратити час?" Випишіть варіанти та подумайте про те, чи варто упускати ці можливості». Якщо ми хочемо отримувати від життя позитивні емоції, обліковий запис колишнього партнера точно не найкраще для цього місце.
