Як повернути до нормального життя дітей, які перенесли пухлину мозку

Олена Мєшкова, директор Благодійного фонду Костянтина Хабенського, пояснює: "Коли заходить розмова про наших підопічних - дітей з пухлинами мозку - ні в кого не викликає сумнівів, що їм необхідне лікування. Але що мається на увазі під цим словом і коли лікування можна вважати закінченим, знають Не все.. Справа в тому, що після операції на мозку у багатьох дітей відбуваються серйозні когнітивні зміни.Одні вчаться заново говорити і писати, інші стикаються з психологічними проблемами, сумнівами та страхами.Це страх знову піти до школи, де тебе всі забули, страх публічних виступів, комплекси з приводу зовнішнього вигляду. Повернутися до нормального життя та позбутися цих проблем дітям допомагає системна реабілітація. Це заняття з психологом, логопедом та іншими фахівцями. Фонд має окрему програму під назвою "Терапія щастя", у рамках якої ми якраз і робимо все для того, щоб наші підопічні отримали шанс знову жити так, як їхні однолітки: ходити на уроки, проводити час із друзями та нічого не боятися".

Підопічні фонду Костянтина Хабенського після агресивного лікування стикаються із масою проблем, вирішити які допомагає саме системна реабілітація. Про те, що вона являє собою і яку роботу робить дитина під час занять, розповідають логопед Анастасія Балакірєва і психолог Ольга Кудінова.

— Навіщо потрібна реабілітація? Чому не можна просто відправити дитину додому після успішної операції та проведеної хіміотерапії?

Анастасія Балакірєва: Внаслідок хвороби у дитини порушуються багато функцій. Після операції на мозку та хіміотерапії багатьом дітям доводиться заново не лише вчитися ходити, жувати та ковтати, а й говорити та писати. Обійтися без допомоги фахівців практично неможливо, тому що спонтанне відновлення умінь і знань, що розпалися, протікатиме повільніше, що спричинить нові труднощі: дитина не зможе піти вчасно до школи, повернутися в свій клас і засвоїти нові знання.

— Чому не можна обмежитись фізичною реабілітацією? Хіба не головне — зробити так, щоб дитина знову могла впевнено ходити, бігати і стрибати?

Ольга Кудінова: Емоційний, фізичний та інтелектуальний стан дитини має сприйматися як єдине ціле. Якщо дитина не пройде період відновлення когнітивної діяльності, її комунікацію із зовнішнім світом буде порушено. У житті дитини, у якої не відновлено мовлення і мислення, пам'ять і сприйняття, мимоволі з'являться вторинні зміни — відставання в розвитку, вимушене домашнє навчання і таке інше. Так як під час хвороби зовнішній світ для дитини часто обмежений її сім'єю, ми проводимо роботу і з батьками.

— А до чого ж тут батьки? Адже хворіє дитина…

Анастасія Балакірєва: Батьки хворої дитини переживають колосальний хронічний стрес з моменту постановки діагнозу і не припиняють відчувати його довгі роки навіть під час ремісії. У період хвороби батьки ставляться до свого чада як до кришталевої вази, виконуючи всі прохання та бажання, потураючи всім вимогам та капризам. Внаслідок такої гіперопіки, безумовно, відбуваються зміни у поведінці дитини. А після закінчення лікування сім'я стикається з проблемою повернення дитини в нормальне соціальне середовище, і в цей момент зміни, що відбулися щодо дитини, даються взнаки. Як повернути дитину у колишній стан? Як із ним взаємодіяти? Як відпустити його до школи, магазину чи літнього табору? Ми допомагаємо знайти відповіді на ці запитання.

— Як обираються фахівці та формується програма для конкретної дитини? Чи можлива така ситуація: дві дитини пройшли однакові курси реабілітації, але результати у них різні?

Анастасія Балакірєва: Кожна людина індивідуальна. Результати операції, хіміотерапії та променевої терапії, можливості мозку та реабілітаційний потенціал у всіх різні. Немає двох абсолютно однакових дітей, тому й результати після реабілітації різні. У нашому центрі працюють логопед, клінічний психолог та нейропсихолог. Які заняття потрібні конкретній дитині, ми розуміємо після первинної діагностики.