В результаті аналізу з'ясувалося, що великий обсяг печінки підвищує вірогідність розвитку діабету 2-го типу, проте встановити не вдалося. Поруч із невеликий обсяг підшлункової залози виявився безпосередньо пов'язані з підвищенням ризику виникнення діабету 2-го типу. При великому обсязі підшлункової залози можливість прогресування діабету знижувалася на 24%.
Генетичний аналіз продемонстрував, що у людей із генетично обумовленим невеликим обсягом підшлункової залози ризик появи діабету 2-го типу вищий, поділився подробицями керівник дослідження Хані Ягхуткар.
За словами експертів, підвищення вмісту жирової тканини в печінці також безпосередньо пов'язане з ймовірністю розвитку діабету 2-го типу.
Так збільшення кількості жиру на 5% провокувало ризик виникнення діабету на 27%. Підвищення кількості жиру в підшлунковій залозі також впливало на ймовірність прогресування цукрового діабету 2-го типу, але прямий взаємозв'язок виявити не вдалося, заявили вчені.
До того ж, як зазначили автори експерименту, не було виявлено прямого зв'язку між ризиком виникнення діабету 1-го типу та розміром печінки та підшлункової залози та вмістом у них жирової тканини.
З точки зору Ягхуткара, отримані дані послужать поштовхом до поліпшення лікування осіб, які страждають на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖБП). Крім того, результати наукової роботи підтверджують користь зниження маси тіла та розширеного скринінгу діабету у відповідної категорії пацієнтів. Аналіз вмісту жиру та розмірів різних органів допоможе зрозуміти механізми, що провокують виникнення діабету 2-го типу.
