Експерт оцінив ймовірність появи більш небезпечного варіанта коронавірусу
Зробити точний прогноз щодо Sars-Cov-2 неможливо, проте ґрунтуючись на даних про інші віруси, можна з великою ймовірністю припустити, що кожна його нова мутація буде все менш патогенною. Про це в інтерв'ю іспанській El Mundo заявив професор імунології Міланського державного університету та науковий керівник Фонду Дону Ньоккі Маріо Клерічі.
"Ніхто не може точно сказати, що чекає на нас у майбутньому. Тим більше, що це дуже дивний вірус, який постійно кидає нам виклик. Однак ми можемо згадати, що відбувалося з іншими вірусами", - зазначив експерт. За його словами, відомо як мінімум про сім випадків передачі коронавірусів від тварин людині, і Sars-Cov-2 лише останній з них. Зазвичай після гострої фази вірус стає набагато м'якшим. "Виходячи з того, що було з усіма іншими коронавірусами, цілком логічно припустити, що те саме станеться і з цим", - зазначив Клерічі.
Він звернув увагу на те, що віруси теж намагаються вижити, тому мутують, стають все менш патогенними, щоб жити разом із носієм. Виняток із цього правила представляє лише Ебола, яка заражає та вбиває протягом кількох днів.
"Грунтуючись на біології вірусних інфекцій, існує теоретична можливість появи більш небезпечного варіанту, але набагато ймовірніше, що з'являться інші, набагато менш небезпечні варіанти", - зазначив Клерічі. "Віруси, по суті, еволюціонують у конфігурацію, яка забезпечує динамічну рівновагу між людиною та вірусом, дозволяючи їм співіснувати", - додав експерт.
Як звернув увагу дослідник, існує величезна кількість вірусів, з яких людина стикається лише з 220-250, деякі з них живуть із нами вже сотні тисяч років, інші з'явилися нещодавно, так ВІЛ з'явився лише 80 років, а Sars-Cov-2 – два роки тому.
Коли той чи інший вірус потрапляє в організм людини, імунна система переключається на боротьбу з ним, вона ведеться доти, доки не буде досягнуто балансу. "Бо імунна відповідь ніколи не зможе повністю вбити вірус. Майже всі віруси, які заражають нас, залишаються з нами на все життя в "мовчазному" стані, тому що імунна система контролює їх, але ніколи не знищує", - розповів Клерічі. За його словами, класичним прикладом цього є герпес, лихоманка, що з'являється на губах. "Вона супроводжує нас все життя, її контролює імунна система, час від часу імунна система слабшає, і у нас виникає лихоманка. Не тому, що у вас новий контакт із вірусом, а тому, що вірус є завжди", - зазначив учений.
