Посткоронавірусну втому пояснили збоями у регуляції нервової системи
Медики дійшли висновку, що причиною різних видів посткоронавірусної втоми є ті самі збої в роботі периферійної нервової системи. Про це дослідники пишуть у статті.
"Значна частина людей, що перехворіли на COVID-19, набуває різних форм постковидного синдрому. Один з найпоширеніших його різновидів - хронічна втома. Ми вивчили роботу організму безлічі людей з подібною проблемою і виявили схожі збої в роботі периферійної нервової системи, а також виявили, що в тих самих регіонах кори мозку через постковидну втому знижується активність", - пишуть вчені.
Багато людей, які перенесли коронавірусну інфекцію у легкій чи тяжкій формі, у наступні кілька місяців страждають від постковидного синдрому. Він виявляється у хронічній втомі, випаданні волосся, задишці та загостренні хронічних захворювань, що, ймовірно, пов'язане з постійно високою активністю імунної системи.
Медики під керівництвом Анни Бейкер із Ньюкаслського університету (Великобританія) у новій роботі припустили можливі механізми та причини появи хронічної втоми у більшості носіїв постковидного синдрому. Вчені зробили це відкриття під час спостережень за здоров'ям 37 британців, яким не вдавалося позбутися цих порушень у роботі організму протягом кількох місяців.
Наслідки коронавірусної інфекції
Бейкер та її колеги скористалися цією ситуацією, щоб вивчити, як розрізнялася робота організму здорових пацієнтів та колишніх носіїв COVID-19. Для цього вони періодично запрошували добровольців до своєї лабораторії, де останні проходили набір поведінкових та фізіологічних тестів, а також складали проби крові та інших біоматеріалів.
В результаті вчені з'ясували, що хронічна втома у носіїв постковидного синдрому не була пов'язана з ослабленням м'язів, порушеннями в роботі легенів та серця, а також зі збоями у роботі моторних нейронів, які керують скороченнями м'язів. При цьому вчені виявили схожі зниження рівня активності деяких регіонів кори головного мозку, а також однотипні порушення в роботі периферичної нервової системи.
Зокрема, ці збої призводили до підвищеної варіативності частоти пульсу, невеликого зниження концентрації кисню в крові, а також змін у характері електричної провідності шкіри та підвищення температури зовнішнього слухового проходу. Вчені відзначають, що такі порушення в роботі організму найчастіше бувають пов'язані з порушеннями тонусу блукаючого нерва.
Аналогічні проблеми, за словами дослідників, характерні для багатьох носіїв синдрому хронічної втоми. Подальше вивчення стану здоров'я носіїв постковидного синдрому, як сподіваються Бейкер та її колеги, дозволить вченим зрозуміти, чи мають синдром хронічної втоми та нейрофізіологічні наслідки перенесеної коронавірусної інфекції загальну природу, що прискорить розробку методів їх придушення.
Слід додати, що стаття, про яку розповідається в цій новині, є так званим препринтом. Це означає, що її не рецензували незалежні експерти та не перевіряли редактори наукових журналів, як це зазвичай буває у подібних випадках. Тому до висновків з неї та аналогічних статей потрібно ставитись обережно.
