Вірус зник. Пацієнтку вилікували від ВІЛ у незвичайний спосіб.

Американські вчені повідомили про третю людину у світі, що вилікувалась від ВІЛ. Медики застосували зовсім нову методику — простішу та безпечнішу, ніж пересадка кісткового мозку, як у попередніх двох випадках. І здобули вражаючий результат.

Перші два випадки

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) для зараження використовує рецептор CCR5, вбудований у клітинну мембрану. У невеликої кількості людей ген цього білка містить мутацію CCR5-Δ32, яка не дозволяє вірусу проникнути в клітину. Простіше кажучи, носії такого генетичного варіанту несприйнятливі до ВІЛ. Серед європейців їх близько відсотка, у інших рас ця мутація взагалі практично не зустрічається.

Досі були відомі два випадки повного лікування від ВІЛ — у 2007 та 2019 роках. Це сталося після трансплантації кісткового мозку ВІЛ-позитивним пацієнтам із смертельним раком крові. Їм підібрали донорів з мутацією CCR5-Δ32, що призвело до незвичайного побічного ефекту.

Перший, Тімоті Рей Браун, відомий як "берлінський пацієнт", після лікування прожив 12 років без вірусу імунодефіциту, а 2020-го помер від лейкемії. Другий - "лондонський пацієнт" Адам Кастільєхо - живий і досі. Після трансплантації він перестав приймати антивірусні препарати і ВІЛ у нього більше не знаходили .

Незважаючи на два успішні випадки, метод пересадки кісткового мозку навряд чи можна вважати перспективним з точки зору лікування СНІДу. По-перше, сама інвазивна процедура дуже важка. 

По-друге, у пацієнтів нерідко розвиваються серйозні побічні ефекти, включаючи реакцію "трансплантат проти господаря" - коли пересаджені імунні системи атакують власні тканини організму як чужорідні.

Через це Тімоті Браун мало не помер після пересадки. Лікування Кастільєхо було менш інтенсивним, але і він, за словами лікарів, за рік після операції втратив більше тридцяти кілограмів, майже оглух і пережив численні інфекції. Декілька інших онкологічних хворих на ВІЛ взагалі не перенесли аналогічну процедуру — померли від раку або повного відторгнення трансплантату.

Подвійне донорство

Вчені постійно шукають більш надійні та менш інвазивні методи. Один із них — пересадка пуповинної крові. Зберігшись у плаценті та пуповинній вені після народження дитини, вона містить стовбурові клітини, які можна використовувати для лікування раку, діабету першого типу, ДЦП та ще десятків тяжких захворювань.

З урахуванням статі та расової приналежності підібрати донорський кістковий мозок було складно — весь матеріал, що містить мутацію, що блокує ВІЛ, належав білим чоловікам. Крім того, при пересадці кісткового мозку необхідно, щоб донор мав близький до рецептора лейкоцитарний антиген (HLA) — набір генів системи тканинної сумісності людини. Від цього залежить ймовірність того, що трансплантат стовбурових клітин добре приживеться. І це ще більше звужувало коло пошуку.

Після курсу хіміотерапії необхідно було швидко діяти, і медики вирішили використати пуповинну кров із мутацією CCR5-∆32. У порівнянні з дорослими стовбуровими клітинами кісткового мозку пуповинна кров краще адаптується, вимагає меншої відповідності HLA і викликає менше ускладнень. До того ж вона доступніша. На сьогоднішній день у світі понад 200 ліцензованих банків пуповинної крові.