Чи не вирок: як діяти, якщо вам чи вашому близькому поставили онкологічний діагноз
Покрокова інструкція: як впоратися з панікою, отримати безкоштовну медичну допомогу та жити повноцінним життям, незважаючи на діагноз.
Незважаючи на безумовні успіхи медицини в лікуванні онкологічних захворювань, діагноз «злоякісне новоутворення» лякає людей сильніше, ніж будь-який інший.
Як ставлять діагноз «онкологія»?
Діагноз встановлюється з урахуванням клінічної картини, інструментальних та лабораторних досліджень. Зазвичай діагностика починається з кабінету лікаря-фахівця у поліклініці.
При підозрі на злоякісне новоутворення пацієнт прямує з поліклініки до первинного онкологічного центру, центру амбулаторної онкологічної допомоги або онкологічного диспансеру. Далі з хворим працює лікар-онколог: він протягом одного дня проводить забір біопсійного матеріалу в амбулаторних умовах або, у разі потреби, у спеціалізованому стаціонарі, а також призначає додаткові дослідження. А потім підтверджує діагноз, призначає лікування та диспансерне спостереження.
Усі дослідження займають багато часу. Чи можна все пройти швидко?
Як ми вже говорили, у випадку з онкологією зволікати дуже небезпечно, тому з 2020 року МОЗ скоротило граничні терміни проведення діагностики та лікування для пацієнтів із підозрою на онкологічні захворювання.
-
Прийом лікарем-фахівцем – 3 робочі дні з моменту звернення.
-
Загальні та спеціалізовані дослідження, спеціалізована (за винятком високотехнологічної) медична допомога – 7 робочих днів з моменту направлення.
-
Первинний прийом онкологом – 5 календарних днів із моменту направлення.
-
Біопсія у онколога – 1 робочий день після первинного прийому.
-
Встановлення диспансерного спостереження – 3 робочі дні з моменту встановлення діагнозу.
Із діагнозом зрозуміло. А що з лікуванням?
Залежно від стадії захворювання пацієнтам показані різні види лікування. Рішення про призначення того чи іншого методу приймає онкоконсиліум, що складається щонайменше з 3 лікарів-онкологів різної спеціалізації, радіотерапевта, хірурга та хіміотерапевта. На ранніх стадіях лікування, як правило, обмежується видаленням осередку захворювання за допомогою хірургічного чи радіохірургічного втручання. Якщо хвороба поширилася далі, пацієнтам призначають комплексну терапію: великі хірургічні операції, променеву та хіміотерапію, імунотерапію та ін.
