Чому люди кричать один на одного і як правильно реагувати на агресію
Чи багато ви знаєте людей у своєму оточенні, які ніколи не підвищують голосу ні вдома, ні на роботі, ні в колі незнайомих людей? Ледве. Люди починають говорити голосніше, ніж зазвичай, наприклад, коли сильно схвильовані чи невпевнені, налякані чи роздратовані. Але що ми відчуваємо насправді, коли кричимо? Тобто, чому ми це робимо?
Психологи вважають, що таким чином людина намагається привернути увагу до своєї проблеми, підсвідомо просить допомоги, хоче, щоб раптово все змінилося на краще. Крик – це звернення до тих, хто оточує людину. Але чому вони замість того, щоб прийти на допомогу, навпаки, кричать у відповідь чи ховаються? Розповідає президент Міжнародної академії психології інноваційного розвитку Тетяна Черепанова:
"У когось почуття агресії, у когось почуття безсилля чи роздратування – все це викликає таку реакцію. Тобто це такий механізм, який складається з трьох компонентів: наша думка, наші почуття та наша поведінкова реакція. Коли людина кричить, вона нападає, а той, хто боїться, той ховається, але зазвичай все це відбувається несвідомо: ми не відстежуємо цей механізм, який змушує нас переходити на крик".
Отже, крик сприймається оточуючими як напад. І у тих, на кого він спрямований, два варіанти: відповісти чи втекти. А можливо, є ще один: зробити так, щоб той, хто кричить, сам упорався з цією емоцією і сам погасив її. Психологи можуть навчити прийомів, як правильно говорити, наприклад, з начальником, який не знає інших форм спілкування з підлеглими, окрім розмови на підвищених тонах.
Але як бути, якщо кричати – це норма спілкування у ній? Адже саме звідти дитина отримує перші сигнали того, що в її оточенні вважають правильною, а що – неприпустимою.
