Дружба з колишнім як ознака психічного розладу
Ми живемо у світі, де щодня нам намагаються довести — дружба з екс-партнерами це не просто нормально, а добре, цивілізовано, прогресивно. Але психологи вважають інакше. І вони мають на те підстави.
Як правило, розлучаючись із колишніми коханими, ми клятвенно обіцяємо собі залишатися в добрих відносинах, підтримувати зв'язок, не губитися, приходити на допомогу. Та й взагалі при розриві стосунків, якщо звичайно, це не скандал, що супроводжується биттям посуду та викинутими з балкону речами, ми чесно збираємося залишитися друзями і… перестаємо спілкуватися взагалі. Виявляється, перервати стосунки, загубитися, нехай навіть із найтеплішими почуттями один до одного, це нормально. Ми вже все сказали, всі з'ясували і буквально за кілька хвилин стали чужими один одному.
Кілька років тому вчені новозеландського клінічного центру взагалі заявили, що дружбу з колишніми коханими підтримують тільки люди з психічними проблемами. У дослідженні вчених взяло участь 850 добровольців. Фахівці поставили їм низку докладних питань щодо їхніх попередніх відносин. Зокрема респондентам належало розповісти про причини розставання та контакти з колишнім партнером вже після розриву. Досконально вивчивши поведінку кожного з опитаних, фахівці з'ясували — теплі, дружні стосунки з екс-партнерами підтримують лише люди, які страждають на різні психічні відхилення.
Цікавий факт: приховані мотиви, якими люди хочуть залишатися друзями з колишніми, у чоловіків і жінок відрізняються кардинально. Якщо жінка, яка бажає «дружити», як правило, не в змозі усвідомити, що роман закінчений і настав час рухатися далі, то чоловік дивиться на ситуацію без ілюзій, і друзями хоче залишитися виключно заради задоволення своїх сексуальних потреб. Тож обнадіюватися не варто — така дружба у поєднанні зі статевим контактом може затягтися на роки, а жодних якісних змін за цим так і не буде.
У розпаді стосунків завжди винні двоє, ця істина стара як світ, так що немає нічого дивного, що після трагічного (або не дуже) фіналу, підтримувати стосунки немає жодного бажання, навіть за умови, що ви негайно не кидаєтеся до наступного роману.
Прагнення чоловіка перетворитися на вашу «подружку», максимально скоротити і без того крихітну дистанцію — ознака нарцисизму , і навіть якщо зараз ви поблажливо посміхнулися, мовляв, у нас кожен другий — нарцис, подумайте: нарцисизм це цілком реальне психічне відхилення, ніяк не пов'язане з зайвою самовпевненістю чи потребою завжди і скрізь виглядати на всі сто. Таке поняття як нарцисизм вперше у психологію запровадив Зигмунд Фрейд. Одна з головних ознак нарцисизму - яскраво виражене почуття власництва: Розлучитися? Відпустити? Як це, це моє! Погодьтеся, не надто приємно повністю належати комусь, ми таки у вільній країні живемо
З жінками трохи інакше.Так вже влаштована психіка багатьох із нас, що часом чоловікам досить важко відрізнити — чи просто дама є володаркою нестерпного та примхливого характеру, чи у неї справді неполадки з головою. Найчастіше наша потреба у дружбі з колишніми є наслідком глибокої емоційної прихильності. Ми, особливо, якщо наші почуття, на відміну від почуттів партнера, ще не згасли, з радістю готові прийняти нові правила «тепер ми дружимо» з однієї причини: нам здається, ніби, якщо екс-бойфренд залишиться в полі нашого зору, рано чи пізно він повернеться. Це не так, особливо, якщо "людина навпроти" ніжних почуттів до вас давно не живить, згодом дружній зв'язок просто почне дратувати його, стосунки все-таки припиняться остаточно, а вам доведеться ще довгий час лікуватися від депресії. Найлегший спосіб забути того,
Почитати ще:
