Як перестати бути жертвою у відносинах - порада психолога
Чому деяким постійно не щастить, наче на них накладено прокляття: на роботі не цінують, звільняють чи зовсім не беруть, а у партнери їм трапляються суцільні тирани? Злий рок? Навряд чи. Фахівці пояснюють хронічну невдачу програмуванням на роль жертви.
Про те, що це таке і як з боротися з цими установками у стосунках, розповідає клінічний психолог та консультант із відносин Наталія Раскіна.
У психології аналіз жертовності зазвичай обґрунтовується на «трикутнику Карпмана» — моделі відносин, названої так на честь автора, Стівена Карпмана, яка описує три психологічні ролі (рольові ігри), які люди займають у різних ситуаціях: жертва, переслідувач та рятувальник. Хоча головних ролей всього три, у процес може бути втягнуто багато людей. Незважаючи на, здавалося б, очевидно нещасну долю жертви, ця роль визначається добровільно і має свою вигоду, зумовлену певними психологічними настановами.
ЯК ФОРМУЄТЬСЯ ЖЕРТВНІСТЬ
Стандартна система виховання влаштована так, що змалку нас вчать думати про інших, піклуватися і присвячувати життя коханій людині — особливо часто модель, заснована на самопожертві, проявляється у вихованні дівчаток. Виростаючи, ми звикаємо до того, що фокус знаходиться назовні, а не всередині, і більше дбаємо про потреби того, хто поруч, ніж про свої. Чималу роль формуванні цього патерну грає звичка придушувати емоції. Дитину з дитинства вчать стримувати почуття та переживання, думати про інших і не ображати оточуючих. У віці це призводить до такого результату: людина починає думати, що не має права ставити свої інтереси на перше місце.
Людина з позицією «я — жертва» з дитинства переконана, що з нею щось не так: вона недостатньо хороша, приваблива, розумна чи самостійна. Потенційна жертва вважає себе негідною любові. Не вірить, що хтось взагалі здатний її полюбити, тому й намагається будувати стосунки через відмову від самої себе з тотальним розчиненням у партнері.
Ще одна особливість жертви - вона не може відкрито заявляти про свої бажання. На словах її все влаштовує, вона киває у відповідь, а всередині проклинає всіх навколо та обставини, вважаючи, що її використовують, накопичуючи таким чином образу та негатив.
Якщо ви помічаєте за людиною, що він/вона занадто багато критикує, знецінює досягнення інших і постійно скаржиться («мене зрадили», «усім щастить, а мені ні»), то з високою ймовірністю — перед вами людина-«жертва» і це його/її спосіб привертати увагу та отримувати соціальну підтримку.
ПРИЧИНИ ЖЕРТВЕННОСТІ У ВІДНОСИНАХ
Згубна схильність, що заважає щастю у коханні, як і багато інших, формується у дитинстві під впливом непередбачуваних, емоційних чи відверто агресивних реакцій батьків. Такі прояви формують страх, бажання придушити свої бажання та «заслужити» доброту стосовно себе. Людина з жертовними установками постійно намагається догодити чужим, а чи не своїм «бажанням». У жертви зазвичай великий арсенал масок, під якими криються негативні почуття, агресія і нерідко — мстивість.
На думку психологів, жертовність - установка, що передається по материнській лінії. Можливо, однією з популярних приказок вашої мами/бабусі були «хто сказав, що буде легко?», «бери що їсти і не висовуйся» або «у нас у роду везучих не було». Виростаючи, жертви вбирають нещасливі настанови і звинувачують у особистих невдачах своїх батьків: «Мати не дала мені вийти заміж за Петю, і тому сьогодні я самотня і нещасна».
Жінка-жертва дуже боїться залишитися одна, тому готова миритися з агресивною, руйнівною поведінкою партнера. Її встановлення — «якщо я не у стосунках, то я ніхто, тож буду хоч із кимось» — призводить лише до знищення самооцінки. У відносинах жертва прагне знайти сильного опікуна, який захистить її від зовнішнього світу, а в результаті отримує домінантного чоловіка з нарцисичними рисами та антисоціальним складом характеру.
