Сепарація у віці 30 часто викликає труднощі
Сепарація від батьків у 30 років
Сепарація у віці 30 часто викликає труднощі, адже досить складно наважитися щось змінити у стосунках із батьками.
Боротьба за право бути дорослим,сепарація від батьків у 30 років, буде проходити набагато важче, ніж у 20 років. Не всі мають сили і бажання подивитися на свої старі рани, впоратися з ними, зцілитися від образ і болів, щоб здобути незалежність. Ключем є оновлення відносин з мамою та татом, сепарація від них, зміна старих ролей у сім'ї, щоб вони відповідали дорослим потребам людини.
Сепарація у тридцять років
Для багатьох 30-річчя - це час побудови кар'єри, створення сім'ї або пошуку відповідного партнера. У цьому віці життя зазвичай входить у стабільне русло і тут уже багато хто може порівнювати себе зі своїми батьками та подивитися на своє дитинство тепер через призму дорослого. Тридцятиліття – це час усвідомлення себе.
Людина розмірковуючи може згадувати часи, коли відчував себе скривдженим або ображеним своїми батьками, не відчував їхньої любові чи уваги. І важливо бути самим собою, не зраджувати собі, вийти з цієї дитячої залежності, щоб набути власного почуття незалежності. Але ці кроки найчастіше даються нелегко.
Адже, якщо у двадцять років людина тільки стає самостійною, вчиться будувати своє життя, але може ще спиратися на підтримку своїх батьків, то в тридцять важливо мати впевненість у собі та своїх силах, аби зрозуміти, що їй у житті потрібно. І в цьому віці вже будучи батьком або побудувавши успішну кар'єру на роботі, можна почуватися сильнішим і цю впевненість у собі можна використовувати, щоб нарешті сепаруватися від батьків. Щоб вони не втручалися в життя сім'ї, не було щоденних дзвінків з питаннями та настановами, щоб уникнути маніпуляцій та залежності, здобути нарешті впевненість у собі та у своїх силах – для цього і ще багато чого іншого так важливо і необхідно сепаруватися від батьків у 30 років.
Подорослішати, щоб покращити стосунки з татом та мамою
Головним завданням сепарації у 30 років є покращення відносин із собою та батьками. Адже якщо людина не бажає, щоб з нею й надалі поводилися так, ніби їй 16, то вона має знайти в собі сили, щоб розпочати роботу над собою. І тут важливо полюбити себе, зрозуміти та прийняти себе таким, як є. А це означає, що налагодити, покращити стосунки із собою. І вже це допоможе покращити стосунки з батьками. Адже в більшості випадків вони просто не знають, що можна робити по-іншому.
І треба поводитися, як доросла людина. Можна розпочати роботу над собою, лікування дитячих травм і образ. І тоді прийде розуміння, що батьки не є коренем зла. Можна з ними поговорити про рани, в дитинстві, отримані щоб вони зрозуміли вас. Або навіть можна пройти сімейну терапію, щоб кожен міг бути почутим та зрозумілим.
Якщо постійні вторгнення у ваше особисте життя чи поради втомлюють, просто скажіть, постарайтеся все терпляче пояснити. Можливо, тато і мама знають лише такі способи прояву турботи та любові, і не варто їх звинувачувати за це. Адже покращення стосунків із мамою та татом — це не просте рішення, а досить непростий шлях. Він вимагає часу, він буде сповнений випробувань, але виявивши терпіння та наполегливість, можна досягти бажаного результату. І з роботи над зціленням образ та травм дитинства також можна винести уроки, які допоможуть у майбутньому, коли доведеться вирішувати питання сепарації своїх дітей.
Кожна сім'я має свої обставини. Одні батьки дітьми маніпулювали, інші поводилися холодно, змушуючи дитину відчувати провину чи образу за брак любові. І тут важливо зрозуміти, що батьки мали певні причини цього. Тому важливо зрозуміти і прийняти тата і маму такими, як вони є, і жити далі, без тягаря образ і болю.
Почитати ще:
