Чому на телефонах за часів СРСР були не лише цифри, але й літери
Навіщо така "фішка" взагалі існувала і чому виробники вирішили від неї відмовитися?
Наносити на диски телефонів не лише цифри, але й літери прийшла із США. Звичайно, американці не набирали текстові повідомлення за допомогою домашніх телефонів, однак колись їхні номери складалися з цифр та літер.
Завдяки такій системі людям було простіше їх запам'ятовувати. І дійсно, набагато простіше запам'ятати номер TREmont 3106, аніж, наприклад, 873–3106.
Звісно ж, в Радянському Союзі літери на дисках домашніх телефонів існували з тою ж метою. Тобто, щоб люди могли запросто запам'ятати номер. Однак, головна відмінність радянських номерів від американських полягала в тому, що номер складався з 1-2 літер і більшої частини цифр. Наприклад, він міг мати такий вигляд: АВ 3 65 11 чи Б 6 23 13.
Усього на домашніх телефонах в СРСР було десять літер (А, Б, В, Р, Д, Е, Ж, І, К і Л). Літеру "З" вирішили пропустити, тому що її можна було легко сплутати з цифрою "три".
Чому ж пізніше виробники все-таки відмовилися від такої системи? Літери на радянські телефони припинили наносити 1968 року. Насамперед, це пояснюється тим, що система не така зручна, як думали спочатку. А ще з часом в телефонній компанії виявили брак літер для створення нових телефонних номерів.
