Медсестра, яка стрибнула під потяг, вийшла заміж за машиніста, який врятував їй життя – фото
Медсестру, яка збиралася накласти на себе руки, стрибнувши під зустрічний потяг, врятував машиніст – і вона вийшла за нього заміж.
Про це повідомляє Daily Star.
33-річна матір трьох дітей Шарлотта Лей стояла на залізничних коліях, готова покінчити з собою, але майбутній чоловік, 47-річний Дейв Лей пригальмував і вийшов, щоб поговорити з нею протягом пів години. Він зміг безпечно доправити її на наступну платформу, де її зустріла поліція і направила до місцевої служби психічного здоров'я.
Наступного дня вона знайшла його на Facebook, щоб подякувати за доброту, яку він проявив у кризовий момент на станції Кроссфлаттс у Бредфорді, Велика Британія. Після того, як Дейв відповів на повідомлення Шарлотти, що він доступний, коли їй потрібно поговорити з кимось, вони почали обмінюватися повідомленнями на щоденній основі.
Вони зустрілися за кавою після двомісячного листування, а через три роки одружилися, коли Шарлотта була на 22-му тижні вагітності їхньою першою дитиною.
Шарлотта розповіла: "Наскільки я пам'ятаю, розмова була про буденні речі і про наше життя, але цього було достатньо, щоб подолати кризу. Життя вже не здавалося таким важким. Наступного дня я поставила собі за мету знайти людину, яка була такою доброю до мене. Через Фейсбук і деяких його колег я знайшла його. Тепер він мій чоловік. Ми одружилися, коли я була на 22-му тижні вагітності".
У Шарлотти раніше діагностували великий депресивний розлад, тривогу, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та емоційно нестабільний розлад особистості. Вона сказала, що її спроба самогубства 2019-го була "імпульсивним рішенням" на шляху до роботи медсестрою в Національній службі охорони здоров'я.
Шарлотта сказала: "У день моєї спроби самогубства я точно не знаю, що мене до цього спонукало, але це було імпульсивне рішення. Я була вдягнена в уніформу, повністю готова до роботи, але щось було не так. Коли я вийшла з поїзда, я просто сіла на перон. Провідник запитав, чи зі мною все гаразд, і я відповіла, що так. Відчувши, що щось не так, він перепитав, чи я впевнена, і я відповіла "так", після чого поїзд рушив. Сидячи там, я ухвалила імпульсивне рішення зістрибнути з платформи. Я спустилася донизу колією і сіла, чекаючи. Я не знаю, хто підняв тривогу через мою присутність, але коли прибув наступний потяг, він сповільнив хід і зупинився далеко від мене".
Дейв вийшов і став на коліна перед Шарлоттою, перш ніж представитися. Він сказав їй, що вони будуть обговорювати все, "поки вона не почуватиметься достатньо комфортно", щоб сісти в поїзд.
Вони розмовляли пів години, після чого Шарлотта погодилася сісти в таксі, і її відвезли на станцію Скіптон, де залишили під опікою поліції. Дивно, але машиніст Північної залізниці Дейв ніколи не проходив жодних тренінгів з деескалації. Він каже, що просто "сказав все, що хотів сказати" іншим людям, які вчинили самогубство.
Шарлотта пригадала: "Якось я запитала його, чи проходив він коли-небудь тренінги з деескалації, тому що того дня він був блискучим. Він відповів, що ні. Він сказав, що просто сказав все те, що хотів би сказати іншим до мене, людям, з якими він ніколи не мав можливості поговорити. Я сподіваюся, що, поділившись моєю історією, люди зрозуміють, що хоча було б ідеально, якби ми всі мали спеціальну підготовку для подолання кризи психічного здоров'я, ми всі здатні допомогти, будучи емпатичними. Я все ще отримую підтримку мого психічного здоров'я зараз, і я думаю, що буду отримувати її завжди. Але я дуже вдячна Дейву за те, що він зупинився в той день і був таким терплячим і розуміючим. Я б зрозуміла, якби він не захотів мене слухати, але я просто хотіла сказати "дякую" за те, що приділив мені час і ставився до мене, як до людини".
Дейв відчув неабияке полегшення, почувши її голос, адже він "ніколи раніше не мав можливості" зійти з поїзда і поговорити з кимось у кризовій ситуації. Він розповів BBC: "Мені потрібно було знати, що з нею все гаразд. Я зв'язався з поліцією, щоб з'ясувати, що з нею сталося, і просто хотів переконатися, що вона в безпеці. Я відчував, що це мій обов'язок – переконатися, що з нею все гаразд. Ми з нею порозумілися на узбіччі траси. Було просто приємно мати можливість зробити щось корисне для когось".
