Виявляється, ми часто робимо неправильно: помилки під час внесення золи в ґрунт
Насамперед, кажуть фахівці, мало хто замислюється про склад золи. Ба більше, потрібно враховувати той факт, що на кожній ділянці ґрунт різний, а тому він може і не потребувати такого підживлення.
Зола може містити різні речовини і поживні елементи, в залежності від того, що саме послужило продуктом згоряння. Наприклад, зола після соняшника, гречки і ялини багата калієм. А в сосні більше кальцію. І ця різниця принципова, адже ці два добрива потрібні різним рослинам.
Зола з цих продуктів може служити і як меліорант (тобто для олужнення кислого ґрунту), так і для підживлення. Варто зазначити, що не кожній землі потрібне олужнення, адже вона може і не бути кислою. Ба більше, підживлювати золою, до прикладу, картоплю взагалі не рекомендується. Хоча цей овоч і любить добрива на основі калію, проте він погано росте в олужених ґрунтах. Через це часто виникає грибкова хвороба — парша.
Лужний ґрунт також не любить томат. А полуниці потрібна більш слабокисла реакція землі. Так само як і баштанним (кавуни, гарбузи, дині), баклажанам, кабачкам, дайкону, редьці, редисці. Все це любителі слабокислого ґрунту.
Що ж радять робити експерти? Важливо спочатку дізнатися, який саме ґрунт на вашій ділянці — кислий чи лужний. І потім підгодовувати золою тільки ті культури, яким таке добриво підходить.
Ще одна помилка полягає у кількості золи, яка потрібна рослинам. Різні культури відрізняються стійкістю до вмісту мінеральних солей в ґрунті. Наприклад, солодкий перець вважається дуже стійким, а тому йому потрібна низька концентрація. Як і баклажану.
Великими "шанувальниками" золи вважаються огірки та капуста. Але не варто перевищувати норм внесення. В середньому фахівці радять зупинитися на 100-200 г на 1 кв. метр.
Краще вносити золу як розчин. На 10 л води береться 100-200 г і добре розчиняється. Так підживлення краще засвоюється рослинами.
