Чому муркочуть коти — вчені врешті знайшли відповідь
Коти — це ті домашні улюбленці, які посідають особливе місце в серцях мільйонів людей. Вони еволюціонували поруч із людиною, набуваючи поведінкових особливостей, яких немає у більшості диких родичів. У нещодавньому дослідженні науковці з Центру вивчення дикої природи при Кіотському університеті (Японія), на чолі з Юме Окамото, проаналізували конкретну ділянку гена андрогенового рецептора, щоби з’ясувати, як вона впливає на муркотіння та інші форми спілкування котів.
Про це пише earth.
У дослідженні вивчали кастрованих і стерилізованих безпородних котів, які мешкають у домашніх умовах. З’ясувалося, що тварини з короткою версією повторів ДНК у цьому гені муркотять частіше, ніж ті, що мають довгі варіанти.
Цікаво, що самці з коротким варіантом гена були більш «балакучими» щодо людей — вони активніше просили їжу чи увагу. А от самки з такими ж генами виявляли більше агресії до незнайомців. Це свідчить про те, що одна й та сама ділянка ДНК може по-різному впливати на поведінку залежно від статі.
Порода і генетика впливають на муркотіння
Порівняння з дикими родичами, такими як леопардовий або рибалковий кіт, показали, що тільки домашні коти мають подовжені повтори гена. Можливо, це сталося в процесі одомашнення — більш дружелюбні й мовчазні коти краще адаптувалися до життя з людьми.
Знання про такі генетичні особливості можуть допомогти власникам краще розуміти поведінку улюбленця. Наприклад, навіть якщо кіт не нявкає, він може відчувати стрес — тому варто звертати увагу на інші сигнали.
Поведінку котів визначають й інші гени
Це дослідження фокусується лише на одному гені, але поведінка котів — результат складної взаємодії багатьох генів та гормонів. Наприклад, гени рецепторів окситоцину та вазопресину раніше пов’язували із соціальною поведінкою та агресією.
У майбутньому науковці планують застосовувати повногеномне секвенування, щоб виявити десятки невеликих змін, які впливають на риси характеру: грайливість, страх, товариськість тощо.
«Коли ми оголосили набір учасників, за день відгукнулося 265 власників котів із різних куточків Японії», — розповів Окамото.
Завдяки анкетам, що описують повсякденну поведінку тварин у домашніх умовах, вдалося зафіксувати нюанси, які неможливо побачити в лабораторії.
Ці знання можуть допомогти краще доглядати за котами, особливо врятованими, які часто активно використовують голос для спілкування.
Що це значить для диких котів?
Результати можуть бути корисними і для збереження диких видів. Наприклад, розуміння поведінки допоможе створити комфортніші умови в розплідниках або реабілітаційних центрах.
Майбутнє вивчення поведінки котів
Можливо, у майбутньому ДНК-тести допоможуть краще підбирати котів для конкретних умов — наприклад, у сім’ї з дітьми чи в спокійній оселі. Хоча гени не визначають усе, вони дають цінні підказки для розуміння пухнастих улюбленців.
