Яке церковне свято в Україні 15 липня

15 липня (28 липня), в православному календарі день пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира. Майбутній князь народився приблизно 958 року. Він був сином князя Святослава Ігоровича та ключниці Малуші. Його бабусею була свята княгиня Ольга — перша правителька Київської Русі, яка прийняла християнство. Хоча Ольга прагнула виховати онука в дусі нової віри, за життя Святослава язичництво залишалося основною релігією держави.

Після смерті батька між його синами розпочалася боротьба за владу. Володимир певний час перебував у вигнанні, але згодом повернувся з військом, здобув перемогу над братами і близько 980 року став великим князем київським.

На початку свого князювання Володимир був переконаним язичником. Він наказав встановити у Києві пантеон язичницьких богів на чолі з Перуном і намагався об’єднати різні племена навколо спільного культу.

Водночас князь активно зміцнював державу. Він розширював її кордони, будував укріплення для захисту від кочовиків, засновував нові міста, розвивав торгівлю та укріплював князівську владу.

Однак згодом Володимир усвідомив, що язичництво не здатне об’єднати величезну державу, яка підтримувала активні дипломатичні зв’язки з християнськими країнами Європи.

За давньоруськими літописами, князь прагнув знайти віру, яка могла б стати основою єдності держави. Він вислухав представників різних релігій і відправив своїх послів до інших країн, щоб вони на власні очі побачили богослужіння.

Найбільше враження на послів справило богослужіння у храмі Святої Софії в Константинополі. Повернувшись до Києва, вони розповідали, що не знали, чи перебувають на небі, чи на землі, настільки величним було побачене.

Хоча літописна розповідь містить елементи легенди, історики погоджуються, що рішення князя було продиктоване не лише духовними, а й політичними та культурними міркуваннями. Прийняття християнства відкривало широкі можливості для зміцнення міжнародного авторитету Київської Русі.

988 року Володимир здійснив похід на Корсунь (Херсонес у Криму). Після цього він одружився з візантійською царівною Анною та прийняв святе хрещення.

Повернувшись до Києва, князь наказав знищити язичницьких ідолів. Найвідоміший із них — Перун — був скинутий у Дніпро.

Після цього відбулося масове Хрещення жителів Києва у водах річки Почайни, притоки Дніпра. Ця подія стала початком офіційного утвердження християнства в державі.

Згодом нова віра поширилася й на інші землі Русі. При цьому процес християнізації був тривалим і в різних регіонах відбувався неоднаково.

Церковне свято 15 липня — день пам’яті святих мучеників Кирика і Юліти

Свята Юліта жила наприкінці III — на початку IV століття. Вона походила зі знатної та заможної християнської родини в місті Іконії, що знаходилося на території сучасної Туреччини. Юліта рано овдовіла й самостійно виховувала єдиного сина Кирика. Попри своє високе походження, вона вирізнялася смиренням, добротою та щирою вірою в Ісуса Христа. Найважливішим своїм обов’язком жінка вважала виховання сина у християнській вірі.

У роки правління римського імператора Діоклетіана розпочалися одні з найжорстокіших гонінь на християн. Вірян примушували приносити жертви язичницьким богам. Тих, хто відмовлявся, ув’язнювали, катували або страчували.

Щоб урятуватися від переслідувань, Юліта разом із трирічним Кириком і двома вірними служницями залишила рідне місто. Вона продала своє майно та вирушила до міста Тарс, сподіваючись знайти там безпечний прихисток.

Проте незабаром християнку впізнали й заарештували. Разом із маленьким сином її привели на суд до місцевого правителя. Правитель наказав Юліті зректися Христа і принести жертву язичницьким богам. За це їй обіцяли свободу та повернення майна. Однак свята твердо відповіла, що є християнкою і ніколи не зречеться своєї віри.

Поки Юліту катували, правитель намагався заспокоїти маленького Кирика. Він узяв хлопчика на руки, сподіваючись, що дитина відмовиться від віри матері.

Та сталося несподіване. Кирик почав голосно повторювати: «Я християнин! Я теж християнин!» Він намагався вирватися з рук правителя, бив його й кликав свою матір. Розгніваний правитель жорстоко кинув дитину зі сходів судового помосту. Від тяжких травм трирічний Кирик помер майже миттєво. Так маленький хлопчик став одним із наймолодших мучеників за християнську віру, яких шанує Церква.

Церковне свято в Україні 15 липня за старим календарем

За старим календарем 15 липня в Україні вшановували Покладання чесної ризи Пресвятої Владичиці нашої Богородиці у Влахерні. За церковним переданням, у V столітті двоє благочестивих братів, Гальбій і Кандид, під час паломництва до Святої Землі знайшли ризу Богородиці, яка зберігалася в однієї побожної жінки. Вони перевезли святиню до Константинополя, де її урочисто поклали у храмі Пресвятої Богородиці у Влахерні. Відтоді риза стала однією з найшанованіших християнських реліквій.

Прикмети 15 липня

• Якщо 15 липня йде дощ, то дощова погода може протриматися ще кілька днів.

• Ясний і сонячний день віщує тепле та сухе завершення липня.

• Сильний вітер цього дня вважається ознакою зміни погоди найближчим часом.

Що не можна робити 15 липня

У народній традиції 15 липня вважається днем, коли не варто поспішати з доленосними змінами. Наші предки радили відкласти важливі рішення, адже вважалося, що нові починання можуть виявитися невдалими. Також цього дня не рекомендували розпочинати ремонтні роботи чи витрачати значні кошти на дорогі покупки, оскільки вірили, що такі придбання не принесуть очікуваної користі й не служитимуть довго.

Що можна робити 15 липня

У день вшанування святого рівноапостольного князя Володимира православні християни підносять молитви, просячи Господа зміцнити їхню віру, дарувати мир і спокій, захистити від усякого зла та допомогти у важливих життєвих справах. Віряни також звертаються до святого з проханнями про одужання, зокрема при захворюваннях очей. Така традиція пов’язана з церковним переданням, згідно з яким князь Володимир перед своїм хрещенням утратив зір, а після прийняття святого таїнства чудесно прозрів. Крім того, він є небесним покровителем усіх, хто носить ім’я Володимир.