Вклала в нього свої заощадження: як вчителька змінила долю безлюдного острова
У 1991 році німецька фахівчиня з освіти Сібілла Рідміллер вирішила вкласти власні заощадження у захист безлюдного острова Чумбе біля Занзібару. Вже за три роки кораловий риф навколо острова отримав статус заповідної зони, де заборонили рибальство та іншу експлуатацію природних ресурсів.
Про це повыдомило видання Antena 3.
Рідміллер уперше побачила острів Чумбе у квітні 1991 року під час плавання неподалік Занзібару. Навколо нього простягався мілководний кораловий риф, який на той момент майже не зазнав руйнувань. Це помітно відрізняло Чумбе від інших районів узбережжя Танзанії, де морські екосистеми потерпали від небезпечних способів рибальства, зокрема із застосуванням динаміту.
Природа острова також добре збереглася. На Чумбе були зарості морської трави, мангрова печера та скам’янілий кораловий ліс. Крім того, там стояли старий маяк і занедбані споруди. Зберегти острів у такому стані частково вдалося завдяки тому, що раніше доступ до нього та риболовлю в прилеглих водах обмежували, зокрема через використання території у військових цілях.
Рідміллер приїхала до Танзанії на початку 1980-х і займалася освітніми проєктами. Побачивши Чумбе, вона запропонувала взяти острів під охорону. Для реалізації задуму жінка використала власні кошти, а надалі розраховувала підтримувати природоохоронний проєкт завдяки доходам від екотуризму.
Від 1991-го до 1994 року Chumbe Island Coral Park Ltd. вела переговори з урядом Занзібару щодо офіційного захисту західного коралового рифу та лісової території острова. У результаті 24 грудня 1994 року риф отримав статус зони «забороненого вилову». Там заборонили рибальство та інше використання природних ресурсів, а управляти територією доручили CHICOP.
Площа заповідної зони становить близько 30 гектарів рифу та пов’язаних із ним морських середовищ. Чумбе став першим керованим морським парком у Танзанії, а також одним із ранніх прикладів морської природоохоронної території, створеної та керованої приватною організацією.
До захисту острова долучили й місцевих рибалок. Їх підготували до роботи доглядачами парку. Завдяки знанню місцевих вод і способів рибальства вони могли не лише стежити за територією, а й безпосередньо спілкуватися з рибальськими громадами.
Пізніше на острові облаштували освітній центр та невеликий еколодж. Під час будівництва намагалися мінімізувати вплив на довкілля: використовували сонячну енергію, збирали дощову воду, встановили компостні туалети та системи очищення стічних вод.
1998 року на Чумбе почали розвивати екотуризм. Гроші, отримані від відвідувачів, спрямовували на утримання заповідника та освітні програми. На острів також приїжджали школярі й учителі, щоб більше дізнатися про коралові рифи, морські трави, ліси та інші частини місцевої екосистеми.
«Інвестиції Рідміллер перетворилися на модель охорони природи, побудовану навколо трьох основних видів діяльності: захист острова та навколишніх вод, навчання місцевих громад та відвідувачів, а також використання ретельно керованого туризму для фінансування цих зусиль», — йдеться в статті.
