Яке церковне свято в Україні 20 вересня

20 вересня (3 жовтня), в православному календарі день пам’яті святого великомучника Євстратія і тих, що з ним. Євстратій був військовим начальником у місті Сатала у Вірменії. За походженням він належав до знатного роду та займав високе становище на службі.

Попри своє становище, Євстратій був християнином і таємно сповідував свою віру. Коли почалися переслідування послідовників Христа, він вирішив відкрито заявити про свою віру.

Євстратій розумів, що таке рішення може коштувати йому життя, однак не захотів приховувати свої переконання.

Разом із Євстратієм постраждав його друг Євгеній. Коли Євстратія схопили та піддали катуванням, Євгеній не залишився осторонь.

Він відкрито визнав себе християнином і заявив про свою готовність розділити долю Євстратія. За це Євгенія також ув’язнили та піддали жорстоким мукам.

Його приклад показує, наскільки сильною може бути віра людини, яка не відмовляється від своїх переконань навіть тоді, коли за це загрожує смерть.

До мучеників приєднався і Мардарій — простий християнин, який почув про страждання Євстратія.

За переказами, Мардарій не належав до знаті та не мав високого становища. Проте його віра була настільки сильною, що він сам прийшов до мучителів і відкрито заявив про свою приналежність до християн.

За це Мардарій зазнав страшних катувань і прийняв мученицьку смерть.

Його образ у християнській традиції нагадує, що духовна мужність не залежить від походження, багатства чи суспільного статусу.

Ще одним мучеником був Орест, молодий християнин і воїн. За церковним переказом, він також не приховав своєї віри, коли його змусили поклонитися язичницьким богам.

Орест відмовився зректися Христа. За це його піддали тортурам, після яких він помер мученицькою смертю.

Особливе місце в переказах займає його юний вік, адже він показав надзвичайну стійкість, незважаючи на страх і страждання.

Останнім із цієї групи мучеників церковна традиція називає Лукію, або Лукіана. Він був християнським священнослужителем і підтримував тих, хто зазнавав переслідувань.

За свою віру він також був схоплений і страчений.

Таким чином, Євстратій та його сподвижники постраждали в один із найскладніших періодів для ранньої християнської Церкви.

Церковне свято 20 вересня — день пам’яті святого мученика та ісповідника великого князя Михаїла і боярина його Теодора, чернігівських чудотворців

Михаїл Всеволодович походив із династії Рюриковичів. Він народився наприкінці XII століття та був князем Чернігівським, а згодом посідав і київський престол.

Його життя припало на надзвичайно складний період. Руські землі зазнавали нападів монгольських військ, міста руйнувалися, а князі були змушені шукати способи зберегти свої землі та людей.

За переказами, Михаїл відзначався побожністю, милосердям і прагненням підтримувати християнську віру. Після монгольської навали князь опинився перед необхідністю їхати до Орди, щоб отримати дозвіл на князювання.

1246 року князь Михаїл разом зі своїм вірним боярином Теодором вирушив до ставки хана Батия. Перед подорожжю вони, за церковним переданням, усвідомлювали небезпеку, яка на них чекала.

У той час від князів вимагали пройти певний обряд перед входом до ханської ставки. За переказами, він передбачав поклоніння вогню та участь у язичницьких обрядах.

Михаїл відмовився виконувати те, що вважав несумісним із християнською вірою. Князь заявив, що готовий прийняти смерть, але не хоче відступати від своїх переконань.

Його боярин Теодор також залишився поруч із князем і підтримав його рішення.

За церковним переданням, 20 вересня 1246 року Михаїл та Теодор були страчені в Орді через відмову від язичницьких обрядів і зречення християнської віри.

Перед смертю вони молилися та мужньо прийняли мученицький подвиг. Саме ця готовність залишитися вірними своїй вірі стала основою їхнього подальшого церковного шанування.

Тіла святих згодом перевезли до Чернігова, а пізніше їхні мощі були перенесені до Москви. Сьогодні святі Михаїл та Теодор шануються як мученики й чудотворці.

Церковне свято в Україні 20 вересня за старим календарем

За старим календарем 20 вересня в Україні вшановували пам’ять мученика Созонта. За переказами, він одного разу зайшов до язичницького храму, зламав золоту руку ідола та роздав отримане золото бідним. За це святого схопили й піддали жорстоким катуванням. Созонт мужньо переніс страждання і помер за свою віру.

Прикмети 20 вересня

• Тепла й ясна погода — осінь буде довгою, сухою та сонячною.

• Ясний місяць увечері — невдовзі очікували перших заморозків.

• Журавлі летять високо й повільно — до холодної та дощової осені.

Що не можна робити 20 вересня

Наші предки не радили перераховувати дрібні гроші, що лежать у гаманці, оскільки це, за повір’ям, могло накликати фінансові проблеми. Не варто було й віддавати чужі речі — посуд чи сумки — порожніми. Вважалося, що разом із порожньою тарою з дому може піти й достаток, через що власні запаси швидко зменшуватимуться.

Що можна робити 20 вересня

Наші предки вважали вітер цього дня особливим і навіть наділяли його цілющими властивостями. Вірили, що сильні пориви здатні символічно «винести» з людини недуги та додати їй сил. Саме тому 20 вересня господині намагалися добре просушити й провітрити домашні речі: на подвір’я виносили постіль, подушки, ковдри та одяг, залишаючи їх на свіжому повітрі.

Пов’язані теми

Церковне свято