Реабілітація після поранення: 5 ознак, що відновлення зупинилося Новини компаній

За оцінкою Національної служби здоров'я, щороку близько 250 тисяч людей в Україні потребують реабілітації. Система за чотири роки виросла кратно: якщо у 2022-му в країні щодня проводили менш як 4 тисячі реабілітаційних сеансів, то тепер — понад 16 тисяч, а кількість профільних фахівців зросла з півтори тисячі до понад 12 тисяч. У 2026 році на реабілітацію в межах Програми медичних гарантій передбачено 7,8 млрд грн. Договори з НСЗУ на надання реабілітаційної допомоги уклали 574 заклади. 

Але цифри характеризують лише доступність реабілітаційної допомоги. Вони не показують, що насправді відбувається з конкретною людиною після того, як вона залишає стаціонар і повертається до повсякденного життя. 

Чому починає боліти те, що не було поранене

Найчастіший сценарій, з яким людина приходить до реабілітолога через пів року – рік після поранення, звучить майже абсурдно: болить не там, де була травма.

«Тіло не вміє чекати. Поки одна нога чи рука не працює, усе навантаження бере на себе інший бік — протилежний суглоб, поперек, шия. Кілька місяців такої асиметрії, і ми отримуємо другу проблему, вже не травматичну, а перевантажувальну. Формально людина здорова: рана загоїлась, знімки чисті. Але фактично вона живе в тілі, яке пів року працювало неправильно», — пояснює головний лікар Інституту вертебрології та реабілітації Валерій Бахмут.

До цього додаються наслідки самого знерухомлення. М'язи, які довго не працювали, втрачають силу за тижні, а не за роки. Фіксація суглоба в гіпсі чи апараті може призвести до контрактури — стійкого обмеження рухів, на відновлення якого потрібен час. Рубцева тканина, що формується після поранення або операції, також може обмежувати рухливість тканин і суглоба. На початкових етапах ці зміни не завжди мають виражені симптоми, тому їх можна не помітити. 

Головні перешкоди на шляху до відновлення після поранення

Перша перешкода — сприймати загоєння як одужання. Це різні речі: тканини можуть загоїтися, але людина при цьому ще не повернула силу, рухливість і функцію. Реабілітацію починають після стабілізації стану, коли лікар визначає, які рухи та навантаження безпечні на цьому етапі. У деяких випадках відновлення починають ще до повного загоєння тканин, поступово збільшуючи навантаження відповідно до стану людини. Не варто відкладати його до моменту, коли «все повністю заживе», оскільки тривале обмеження руху може ускладнити подальше відновлення.

Другою перешкодою є страх руху — кінезіофобія. Після пережитого болю людина може почати берегти ушкоджену ділянку навіть тоді, коли певні рухи вже безпечні. Тривале уникнення рухів зменшує фізичну активність і може заважати поверненню функції.

Третьою перепоною є неправильне уявлення про те, що таке реабілітація. Міністерство охорони здоров’я наголошує, що електрофорез, лікувальні грязі та мінеральна вода самі по собі не є реабілітацією. Це пасивні процедури, під час яких пацієнт не працює над відновленням функцій. Реабілітація потребує активної участі самої людини — вправ, руху, поступового збільшення навантаження та повернення до звичних дій. 

П'ять ознак, що відновлення після травми зупинилося

Відновлення після поранення чи травми не завжди відбувається рівномірно, але тривала відсутність прогресу є приводом переглянути реабілітацію. Ознаки, на які треба звернути увагу:

1. Біль з’явився там, де травми не було (наприклад, у попереку, шиї або протилежному суглобі).

2. Рухливість суглоба не покращується, і протягом кількох тижнів ви не можете збільшити обсяг рухів.

3. Ви продовжуєте уникати певних рухів або навантажень, хоча лікар їх не забороняв.

4. Хода залишається зміненою (наприклад, ви кульгаєте, переносите вагу на одну ногу або інакше ставите стопу).

5. Знеболювальні полегшують біль, але не повертають рухливість, силу чи здатність виконувати звичні дії.

Якщо ви впізнали себе в кількох пунктах, не обов’язково чекати, поки проблема мине сама. Оцінка лікаря допоможе зрозуміти, що саме заважає відновленню і чи потрібно змінити програму реабілітації.

З чого почати реабілітацію, якщо час уже згаяно

Якщо після травми минув рік або більше, це не означає, що відновлення вже неможливе. Але насамперед потрібно оцінити, які функції порушені зараз і що саме заважає їх відновленню. Перший крок — консультація фахівця, а не самостійний вибір процедури чи обстеження. МРТ чи КТ також не обов’язково робити заздалегідь: лікар визначить, чи потрібне воно і яке саме дослідження допоможе оцінити стан.

Після оцінки лікар складе план реабілітації з конкретними цілями. Це можуть бути цілком практичні речі: підніматися сходами без зупинки, спати на боці, самостійно одягатися або повернутися до роботи. Такі цілі допомагають оцінювати, чи справді функція покращується, і за потреби змінювати програму відновлення.

Що насправді допомагає організму відновитися

«Відновлення є не набором процедур, які людині роблять, а планом, який вона виконує разом із командою. Ми оцінюємо, що конкретно втрачено — сила, амплітуда, координація, витривалість, — і повертаємо це поступово, під контролем», — каже головний фізичний терапевт, керівник напряму реабілітації ІВР Артем Згурський.

Основою реабілітації є фізична терапія. Вона може включати мануальне м’язове тестування, вправи для окремих груп м’язів, роботу з нейром’язовими зв’язками, дозовані навантаження на спеціалізованому обладнанні та дихальну гімнастику. Програму підбирають залежно від того, які саме функції порушені та яких результатів потрібно досягти. 

Окремо працюють із людьми, які готуються до протезування. На цьому етапі відновлюють рухливість суглобів, координацію та силу м’язів, формують куксу, а після протезування навчають користуватися протезом і виконувати побутові рухи, зокрема ходити сходами. 

Реабілітація після поранень внаслідок воєнних дій потрібна не лише військовим. Після обстрілів у цивільних також можуть виникати контрактури, порушення ходи та постави, м’язова слабкість, периферійні невралгії й післяопікові рубці, які обмежують рухливість і здатність виконувати звичні дії. 

І ще одне, що визначає результат більше за будь-який апарат, — те, наскільки пацієнт і терапевт працюють як команда. Про це фахівці ІВР розповідають окремо:

Відновлення після поранення не закінчується випискою. Воно триває доти, доки людина не поверне можливість вільно рухатися та виконувати повсякденні справи.