Чи справді коти люблять своїх господарів: науковці дали несподівану відповідь

Котів часто вважають незалежними тваринами, які не надто потребують людської уваги. Однак дослідження показують, що вони здатні сильно прив’язуватися до своїх господарів, сумувати за ними та шукати поруч із ними відчуття безпеки. Водночас науковці досі намагаються з’ясувати, чи можна назвати такий зв’язок любов’ю.

Про це пише Gizmodo з посиланням на фахівців з поведінки домашніх і диких котів.

Чи можуть коти любити людей

Науковці пояснюють, що визначити, чи відчувають коти любов у звичному для людини розумінні, практично неможливо. Адже це суб’єктивне почуття, яке складно досліджувати навіть у людей.

За словами керівниці лабораторії епідеміології добробуту тварин Каліфорнійського університету в Девісі Карлі Муді, замість поняття «кохання» дослідники використовують конкретні показники, які допомагають оцінити міцність зв’язку між твариною та людиною.

Зокрема, вони звертають увагу на те, чи прагне кіт перебувати поруч із господарем, чи шукає фізичного контакту, як спілкується з ним і реагує на його присутність. Крім поведінки, вчені досліджують фізіологічні зміни, зокрема рівень гормонів.

Деякі дослідження показали, що під час позитивної взаємодії з господарем у котів може підвищуватися рівень окситоцину. Цей гормон бере участь у формуванні соціальних зв’язків у різних видів тварин, зокрема й людей.

Водночас Муді наголошує, що гормональні реакції не доводять існування любові в людському розумінні. Проте вони свідчать, що стосунки з людьми можуть мати для котів важливе соціальне значення.

Як коти показують свою любов

Фахівчиня з поведінки тварин Крістін Вітале, яка досліджувала прив’язаність котів до людей, пояснює, що одним із найважливіших показників емоційного зв’язку є прагнення тварини до близькості.

Під час її дослідження більшість котів продемонстрували прив’язаність до своїх опікунів. Вони могли непокоїтися, коли людина йшла, радісно зустрічати її після повернення та шукати поруч із нею заспокоєння.

Цікаво, що подібна поведінка спостерігається у кошенят у стосунках із матір’ю. Вони також шукають близькості, коли відчувають небезпеку, а заспокоївшись, знову починають досліджувати навколишній світ.

За словами дослідниці Наталії Боррего з Інституту поведінки тварин імені Макса Планка, приблизно дві третини котів в одному з досліджень продемонстрували надійний тип прив’язаності. Подібні результати раніше отримували під час вивчення стосунків дітей із батьками та собак із господарями.

Однак це не означає, що коти сприймають людей як своїх батьків або що їхні почуття повністю збігаються з людськими.

За словами експертів, коти можуть демонструвати прихильність до господарів по-різному: тертися об них головою та щоками, шукати фізичного контакту, проводити час поруч або вітати з піднятим хвостом. Вони також здатні розпізнавати голос знайомої людини, а деякі тварини після тривалої розлуки стають ласкавішими та частіше самі ініціюють спілкування.

Ветеринарна біхевіористка Маргарет Груен з Університету штату Північна Кароліна зазначає, що коти не обов’язково мають постійно сидіти на руках, щоб демонструвати прихильність. Іноді вони просто обирають місця, де найчастіше перебуває господар, або намагаються проводити з ним більше часу.

Коли кіт треться головою чи щоками об людину, він також залишає на ній свій запах. Така поведінка може бути способом позначити когось як знайомого та продемонструвати довіру.

Чому одні коти ласкаві, а інші уникають людей

Карлі Муді пояснює, що соціальна поведінка котів значно відрізняється. Деякі тварини постійно шукають уваги господаря, тоді як інші віддають перевагу більшій дистанції.

На формування стосунків впливають генетика, умови утримання, попередній досвід і те, як людина поводиться з твариною.

Особливо важливу роль відіграє рання соціалізація. Кошенятам, які в перші періоди життя майже не контактували з людьми або не мали позитивного досвіду спілкування, згодом може бути складніше звикнути до тісних стосунків із господарем.

Водночас коти відрізняються від собак історією одомашнення. Їхні дикі предки переважно жили поодинці, тоді як собаки походять від соціальних тварин. Крім того, люди значно менш інтенсивно впливали на відбір котів під час одомашнення.

Саме тому коти зберегли чимало поведінкових особливостей своїх диких предків. Проте це не заважає їм формувати соціальні зв’язки з людьми, іншими котами та навіть представниками інших видів.

Науковці наголошують, що наразі недостатньо доказів, аби стверджувати, що коти переживають любов так само, як люди. Попри це, дослідники вважають, що відмінності в емоційному досвіді не роблять стосунки між людиною та котом менш значущими. Навіть якщо тварина не демонструє прихильності звичним для нас способом, це не означає, що господар для неї неважливий.

Пов’язані теми

Тварини Кіт