Жінкам доводилося терпіти годинами: як універмаги змінили історію громадських вбиралень

Переглядів: 2
Жінкам доводилося терпіти годинами: як універмаги змінили історію громадських вбиралень

До появи доступних громадських вбиралень жінки не могли вільно пересуватися містами, адже мусили планувати маршрути з урахуванням можливості скористатися туалетом. Історики навіть назвали це явище «повідком для сечовипускання».

Про це йдеться у матеріалі Popular Science.

За словами авторів, протягом значної частини сучасної історії свобода пересування жінок була обмежена можливістю знайти громадську вбиральню. На відміну від чоловіків, вони часто не могли скористатися громадськими туалетами через суспільні табу, а іноді й пряму заборону.

Чому жінки не могли користуватися громадськими туалетами

Ще за часів Стародавнього Риму існували громадські вбиральні, однак жінкам із заможних верств суспільства не належало ними користуватися.

Ситуація не надто змінилася навіть XIX століття. Коли 1851 року на Великій виставці в Лондоні представили перші громадські туалети зі змивом, жінки не отримали такого самого доступу до них, як чоловіки.

Частина суспільства вважала, що жінкам буде соромно відвідувати громадські вбиральні. У деяких випадках чоловіки навіть навмисно перешкоджали облаштуванню жіночих туалетів.

Навіть коли муніципальні вбиральні почали з’являтися в містах, вони часто розташовувалися у віддалених місцях і не мали нагляду. Через це жінки побоювалися не лише осуду, а й за власну безпеку.

Так виникло поняття «повідок для сечовипускання» — умовне обмеження відстані, на яку жінка могла віддалитися від дому, не маючи можливості скористатися туалетом. За оцінками, людина може утримуватися від сечовипускання приблизно дві-п’ять годин, але регулярно відкладати відвідування туалету не рекомендується.

Як універмаги змінили ситуацію

Переломним моментом стали великі магазини. 1907 року чиказький універмаг Marshall Field’s відкрив комфортні громадські туалети для жінок. Їх облаштували так, щоб відвідувачки могли не лише скористатися вбиральнею, а й довше залишатися в магазині. Там були просторі кабінки та кімната для догляду за дітьми.

Згодом цю ідею перейняв британський підприємець Гаррі Селфрідж, який відкрив однойменний універмаг у Лондоні. Він пішов далі й облаштував у жіночих приміщеннях гарячу воду, телефони та письмові столи. Власники магазинів керувалися передусім комерційними інтересами: комфортні умови дозволяли жінкам довше перебувати поза домом і витрачати більше грошей на покупки.

Однак ці зміни мали й ширші наслідки. Наявність безпечних громадських туалетів допомогла активісткам вимагати облаштування жіночих вбиралень в інших громадських місцях. Також жінкам стало простіше збиратися разом, обговорювати свої права та організовувати діяльність суфражистського руху.

Автори матеріалу наголошують, що доступ до громадських туалетів і сьогодні залишається важливим суспільним питанням, зокрема для трансгендерних людей, чиї права на користування вбиральнями обмежують окремі законодавчі ініціативи у США.

Історія громадських туалетів показує, що доступ до звичайної вбиральні — це не лише питання побутового комфорту, а й можливість вільно пересуватися містом, працювати та брати участь у суспільному житті.

Пов’язані теми Жінки

Якщо побачили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter!

Почитати ще: