Комахи з крилами 70 см: вчені розкрили нову таємницю доісторичних гігантів (фото)
Близько 300 млн років тому над землею літали комахи з розмахом крил майже 70 сантиметрів. Нове дослідження поставило під сумнів популярну теорію про те, що своїми гігантськими розмірами вони завдячували лише високому рівню кисню в атмосфері.
Про це йдеться у матеріалі dailygalaxy із посиланням на журнал Nature.
Найвідомішим представником цих доісторичних велетнів була Meganeura monyi — одна з найбільших літаючих комах, коли-небудь виявлених ученими. Зовні вона нагадувала величезну бабку, хоча насправді належала до вимерлої групи Meganisoptera, відомої також як грифінфлаї.
Протягом багатьох років учені намагалися зрозуміти, як комахам вдалося досягти таких неймовірних розмірів. Основною версією було те, що цьому сприяла атмосфера, багата на кисень.
Однак нове дослідження, опубліковане 2026 року в журналі Nature, показало, що пояснення може бути значно складнішим.
Коли в атмосфері Землі було більше кисню
Meganeura monyi жила в кам’яновугільному періоді, коли значні території Землі були вкриті болотами та густими лісами. Ця комаха була повітряним хижаком і могла мати розмах крил близько 70 сантиметрів.
У той час концентрація кисню в атмосфері перевищувала 30%, тоді як сьогодні вона становить приблизно 21%.
Величезні ліси виробляли значну кількість органічної речовини. Частина вуглецю накопичувалася та залишалася похованою в землі, не повертаючись до атмосфери. Саме це, як вважали дослідники, могло сприяти підвищенню рівня кисню.
Тривалий час панувала теорія, що багатша на кисень атмосфера дозволила комахам подолати обмеження їхньої дихальної системи та вирости до гігантських розмірів.
Як дихали гігантські комахи
На відміну від ссавців, комахи не мають легень. Вони дихають через спеціальні отвори в тілі, з’єднані з мережею трубочок, які доставляють кисень безпосередньо до тканин.
У міру збільшення розмірів тіла така система могла ставати дедалі менш ефективною. Саме тому питання, як гігантські комахи забезпечували свої м’язи достатньою кількістю кисню, довгий час залишалося загадкою.
Нова теорія поставила під сумнів роль кисню
Команда вчених під керівництвом Едварда Снеллінга з Університету Преторії вирішила перевірити одну з ключових частин теорії про роль кисню.
Дослідники проаналізували 1320 мікрознімків 44 видів комах, які представляли десять різних рядів. Особливу увагу вони приділили трахеолам — найдрібнішим трубочкам, що доставляють кисень до тканин комах. І результати виявилися несподіваними.
Зазвичай трахеоли займали близько 1% або менше тканини льотних м’язів. При цьому маса тіла серед досліджених комах відрізнялася у 10 000 разів, але відносний обсяг простору, зайнятого трахеолами, збільшувався лише в 1,8 раза.
Вчені дійшли висновку, що великі комахи справді певною мірою змінюють свою дихальну систему, однак ці зміни не настільки масштабні, як можна було б очікувати.
«Якби атмосферний кисень справді встановлював межу максимального розміру тіла комах, ми мали б побачити докази компенсації на рівні трахеол. У більших комах певна компенсація відбувається, але в загальній картині вона є незначною», — пояснив Едвард Снеллінг.
Чому гігантські комахи зникли
Вчені поки не мають остаточної відповіді, чому на Землі з’явилися та згодом зникли комахи-гіганти.
На їхню еволюцію могли впливати одразу кілька факторів: міцність зовнішнього скелета, складність польоту та зміни навколишнього середовища.
Ще одна версія пов’язана з личинками цих комах. Дослідник Вілко Верберк припускає, що високий рівень кисню міг особливо впливати на їхні водні стадії розвитку.
«Погляд на проблему через стадію личинки може допомогти краще зрозуміти, чому ці тварини взагалі існували і, можливо, чому вони зникли», — припустив учений.
Існує також версія, що на розміри комах вплинула поява нових повітряних хижаків. Дані про викопні рештки свідчать, що комахи почали зменшуватися після появи птахів, навіть коли рівень кисню в атмосфері все ще залишався відносно високим.
Менший розмір міг зробити їх більш маневреними та допомогти виживати в небі, де з’явилися нові небезпечні суперники.
Тим часом фахівці зауважують, що звичайні постільні клопи можуть становити більшу загрозу для здоров’я, ніж вважалося.
Пов’язані теми
Дослідження Земля
