Миші намагалися врятувати непритомних родичів, витягуючи їм язик — чи вдалося тим вижити (фото)
Вчені зафіксували у мишей незвичайну послідовність поведінки, яка нагадує надання першої допомоги. Коли один із гризунів втрачав свідомість під дією анестезії, його сусід по клітці починав обнюхувати, вилизувати та кусати його в ділянці рота, а в багатьох випадках — витягувати язик.
Про це пише dailygalaxy із посиланням на Science.
Дослідники з Університету Південної Каліфорнії звернули увагу на таку поведінку під час роботи з мишами. Згодом спостереження стало основою окремого дослідження, результати якого опублікували в журналі Science.
Під час експериментів миші значно більше часу проводили поруч із непритомним родичем, ніж з активним гризуном. Спочатку вони обнюхували та вилизували тварину, після чого починали кусати її біля рота.
Миші витягували язик непритомним родичам
Більш ніж у половині випадків миші витягували язик у непритомного партнера. Вчені встановили, що ця дія справді впливала на дихальні шляхи.
Коли дослідники поміщали невеликі предмети до рота тварин, витягування язика допомагало змістити їх приблизно у 80% випадків.
«Це була найбільш дивовижна частина дослідження. Очевидно, що ці дії мають позитивний ефект», — сказала нейробіологиня Університету Південної Каліфорнії Хуейчжун Віт Тао, співавторка роботи.
За словами дослідниці, така поведінка, ймовірно, є вродженою. Миші, які брали участь в експериментах, раніше не стикалися з непритомним гризуном і не могли навчитися цієї послідовності дій.
«Схоже, що миша може навмисно виконувати весь цей набір поведінки. Це перший випадок, коли ми повідомляємо про подібні надзвичайні реакції у тварин», — зазначила Віт Тао.
Миші реагували не на всіх тварин однаково
Вчені також виявили, що гризуни частіше демонстрували таку поведінку щодо знайомих сусідів по клітці, ніж щодо незнайомих мишей.
Коли непритомна тварина приходила до тями, поведінка її партнера припинялася. Крім того, миші, яким приділяли увагу інші гризуни, зазвичай швидше відновлювали свідомість після анестезії, ніж ті, яких залишали самих.
Водночас подібні дії певний час спостерігалися і щодо мертвих мишей. Щодо активних або сплячих тварин така поведінка виникала значно рідше.
Дослідники виявили, що важливу роль у запуску цієї поведінки відіграють нейронні ланцюги окситоцину. Подібні механізми пов'язані із соціальною поведінкою та допомогою в різних видів тварин.
Чи справді миші намагалися допомогти?
Вчені наголошують, що результати не дають змоги однозначно стверджувати, що миші усвідомлено намагалися врятувати партнера.
Нейробіолог Джеймс Беркетт з Університету Толедо, який не брав участі в дослідженні, назвав важливим те, що реакція залежала від знайомства тварин. На його думку, це свідчить про залучення соціальних механізмів мозку.
Водночас він застеріг від висновків про наміри тварин: дослідники можуть встановити, що миша реагує на тварину в небезпеці та виконує дії, які об'єктивно можуть їй допомогти, але це не доводить наявності усвідомленого наміру врятувати її.
Існує й інше пояснення — цікавість. Непритомна миша могла просто здаватися іншій тварині незвичною та цікавою для дослідження.
Однак експеримент повторювали протягом п'яти днів, і така поведінка не зникла. Навпаки, дослідники зафіксували її незначне посилення.
Деякі науковці, однак, вважають, що п'яти днів може бути недостатньо, щоб остаточно виключити версію про цікавість.
Водночас схожу поведінку вже спостерігали три незалежні лабораторії. Дослідники припускають, що механізми, пов'язані з такими реакціями, можуть бути поширеними серед тварин.
Чи проявлятиметься подібна поведінка за межами лабораторних умов, поки що невідомо.
Пов’язані теми
Дослідження
