Місяць і зорі видали таємницю картини Ван Гога: вчені реконструювали небо 1889 року
Картина Вінсента ван Гога «Зоряна ніч», написана 1889 року, вже понад століття викликає дискусії щодо того, які саме небесні об’єкти художник зобразив на полотні. Дослідники з Південної Кореї зіставили розташування Місяця, Венери та групи зір із реконструкцією неба й дійшли висновку, що композиція найбільше відповідає ранковому небу приблизно 22 липня 1889 року.
Як пише ScienceAlert, результати дослідження опублікували в журналі Scientific Reports.
Яке зоряне небо міг бачити Ван Гог
1889 року Вінсент ван Гог перебував у психіатричній лікарні в Сен-Ремі на півдні Франції. Перед світанком він спостерігав за небом зі свого вікна. У листі до брата Тео художник згадував, що перед світанком над сільською місцевістю бачив лише ранкову зорю, яка здавалася йому надзвичайно великою.
Того ж року він написав «Зоряну ніч» — одну зі своїх найвідоміших картин. На полотні сині вихори здіймаються над невеликим селом, ліворуч височіє кипарис, а навколо зірок і серпа Місяця розходяться жовті світлові кільця.
За даними Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку (MoMA), джерелом натхнення для картини став краєвид із вікна Ван Гога. Водночас село художник запозичив з інших пейзажів, а кипарис розмістив ближче до переднього плану. Яскраве світило ліворуч від центру музеї ідентифікує як Венеру, яку також називають ранковою зорею.
Однак точне розташування інших небесних об’єктів залишалося предметом дискусій.
Які зорі знайшли на картині
Дослідження очолив Елайджа Чон Хьон Кім — аспірант Школи космічних досліджень Університету Кьон Хі та генеральний директор південнокорейського виробника телескопів SLLAB.
Його увагу привернула V-подібна група зірок у центральній частині «Зоряної ночі». Дослідник припустив, що це Гіади — зоряне скупчення в сузір’ї Тельця. Раніше інші науковці висували версію, що художник міг зобразити зорі сузір’я Овна, однак однозначного висновку досі не було.
Додатковою підказкою став Місяць. Картину традиційно датують червнем 1889 року, проте в середині того місяця Місяць був освітлений більш ніж наполовину. На полотні ж зображено тонкий серп.
«Найпереконливіший доказ — це саме небо. Місяць, що спадає, у фазі опуклого Місяця приблизно 18 червня не відповідає тонкому серпу на картині», — пояснив Кім у коментарі виданню.
Щоб перевірити свою гіпотезу, дослідники проаналізували не лише зорі на полотні, а й те, як Ван Гог зображував навколишні пейзажі.
Як дослідники відтворили небо 1889 року
Під час двох поїздок до Франції у 2019 році науковці фотографували місця, які Ван Гог малював і зображував на картинах. Вони порівнювали будівлі, мости та особливості ландшафту з його роботами, щоб визначити, яку частину навколишнього простору художник включав до композицій.
Спочатку метод перевірили на двох нічних картинах, написаних в Арлі у 1888 році. У роботі «Нічна тераса кафе» дослідники знайшли можливу відповідність трьом яскравим зорям, які утворюють Літній трикутник.
Після цього вони застосували аналогічний підхід до «Зоряної ночі». За основу взяли рамку огляду, реконструйовану за попереднім малюнком Ван Гога, пов’язаним із пейзажем села, та зіставили її з комп’ютерною моделлю неба 1889 року.
Дослідники розглядали ранкові години червня та липня, коли Місяць перебував над Венерою, як на картині. Дві дати — 23 червня та 22–23 липня — відповідали розташуванню цих об’єктів у реконструйованому полі зору.
Проте саме близько 22 липня в центрі композиції опинялися Гіади. Це дало найближчу відповідність зображенню на полотні.
Науковці також виміряли взаємне розташування п’яти центральних зірок. За допомогою математичного методу, який дозволяє обертати, зміщувати та рівномірно змінювати масштаб зображень, вони виявили близьку відповідність із зорями скупчення Гіади. Інші варіанти зіставлення цих п’яти точок із зорями скупчення дали гірший результат.
У пізнішому перовому малюнку Ван Гога, створеному на основі картини, відповідність виявилася ще точнішою. Кут нахилу групи зір відносно горизонту також збігався з реконструйованим небом.
Чи означає це, що картину завершили в липні
Якщо гіпотеза дослідників правильна, історія створення «Зоряної ночі» могла бути дещо іншою, ніж вважалося раніше.
У листі від 18 червня Ван Гог згадував нову роботу із зоряним небом. Однак, на думку авторів дослідження, це не доводить, що на той момент картина вже була завершена. Художник міг почати її в червні, а потім продовжити роботу в липні.
Дослідники також припускають, що епізод хвороби Ван Гога, який зазвичай відносять до середини липня, міг розпочатися пізніше. Це залишає можливість, що художник спостерігав небо близько 22 липня. Листи та історичні метеорологічні записи узгоджуються з такою інтерпретацією, однак медичних записів того часу, які підтверджували б точну дату початку хвороби, немає.
Водночас науковці застерігають: геометричної схожості зоряних груп недостатньо, щоб однозначно визначити, які саме зорі зобразив художник. Інші скупчення також демонстрували близькі збіги за формою.
Версія з Гіадами, на думку дослідників, переконливіша завдяки сукупності ознак: взаємному розташуванню зір, положенню Місяця та Венери й тому, як усі ці об’єкти розміщуються в реконструйованому полі зору.
«Наше дослідження показує, що небо на картині відповідає реальному небу перед світанком приблизно 22 липня — як за спостережуваним розташуванням об’єктів, так і за формою. Однак це саме по собі не дає змоги встановити завершення картини до конкретного дня», — пояснив Кім.
Він також висловив припущення, що Ван Гог міг об’єднати на одному полотні зображення неба, яке спостерігав протягом кількох днів до та після 22 липня.
Автори дослідження вважають, що такий метод може допомогти мистецтвознавцям точніше визначати обставини створення історичних картин із нічними пейзажами. Водночас результати не встановлюють остаточної дати завершення «Зоряної ночі», а пропонують нову аргументовану версію її створення.
Зазначимо,що у віці 37 років через психічну хворобу та бідність Вінсент ван Гог вчинив самогубство.
