Не всі домашні тварини покращують психічне здоров’я дітей: дослідники виявили несподіваний виняток
Домашні улюбленці можуть позитивно впливати на фізичне та психічне здоров’я дітей, допомагати їм розвивати емпатію та вчитися відповідальності. Однак іспанське дослідження виявило несподіваний зв’язок: у дітей, які жили з котами у віці 4–5 років, пізніше частіше спостерігали емоційні та поведінкові труднощі.
Про це повідомляє egeszsegkalauz.hu.
Як домашні тварини впливають на дітей
Дослідники проаналізували дані майже двох тисяч пар матерів і дітей в Іспанії. Вони оцінювали емоційний стан і поведінку дітей у віці 7–8 років, зокрема рівень тривожності, труднощі у спілкуванні з однолітками, проблеми з поведінкою, гіперактивність і порушення уваги.
З’ясувалося, що діти, які жили з котами у віці 4–5 років, мали вищий ризик виникнення внутрішніх емоційних труднощів і поведінкових проблем у молодшому шкільному віці. Водночас такого зв’язку не виявили серед дітей, які жили з котами у віці одного року.
Натомість проживання з деякими іншими домашніми тваринами, зокрема кроликами, хом’яками, морськими свинками, рибками, черепахами та саламандрами, було пов’язане з меншою кількістю емоційних і поведінкових труднощів. Присутність собак і птахів не продемонструвала помітного зв’язку з досліджуваними показниками психічного здоров’я.
Чому результати дослідження не означають, що коти шкідливі
Науковці припускають, що відмінності можуть бути пов’язані з особливостями поведінки тварин і характером взаємодії з ними. Коти зазвичай більш незалежні, тоді як деякі інші домашні улюбленці можуть частіше взаємодіяти з дитиною та сприяти формуванню емоційного зв’язку.
Водночас дослідники наголошують на важливому обмеженні: робота виявила статистичний зв’язок, але не довела причинно-наслідкової залежності. Тобто немає підстав стверджувати, що саме коти спричиняють емоційні чи поведінкові проблеми в дітей. Не виключено, що труднощі існували ще до появи тварини в родині.
На що звернути увагу, обираючи домашнього улюбленця
Фахівці радять враховувати не лише вид тварини, а й вік дитини, її темперамент, потреби та спосіб життя родини. Маленькі діти ще не завжди розуміють сигнали тварин і можуть не помічати, коли улюбленець хоче побути наодинці.
Окрему увагу слід приділяти алергіям і гігієні. Навіть тварини, яких вважають гіпоалергенними, можуть викликати алергічні реакції. А гризуни, рептилії та земноводні здатні переносити збудників інфекцій, тому після контакту з ними необхідно ретельно мити руки.
Отже, результати дослідження не є приводом відмовлятися від котів чи інших домашніх улюбленців. Вибираючи тварину для родини, варто враховувати індивідуальні потреби дитини, характер улюбленця, можливості дорослих і безпеку обох.
Як ми писали, науковці дослідили, чи здатні коти любити своїх господарів, і з’ясували, що ці тварини можуть формувати міцний емоційний зв’язок із людьми. Приблизно дві третини котів в одному з досліджень продемонстрували надійний тип прив’язаності до своїх опікунів. Про прихильність улюбленці можуть свідчити тим, що шукають близькості, труться головою об людину, зустрічають її після розлуки та почуваються спокійніше поруч із нею. Водночас учені наголошують, що наразі неможливо достеменно стверджувати, чи відчувають коти любов так само, як люди. На формування прив’язаності впливають характер тварини, генетика, рання соціалізація та досвід спілкування з людьми.
