Чому ви постійно перевіряєте, чи зачинили двері: психологи назвали несподівану причину

Коли ви виходите з дому, робите кілька кроків, і раптом виникає питання: чи замкнув я двері? Ви повертаєтеся, перевіряєте замок і продовжуєте свій шлях. Однак через кілька хвилин той самий сумнів може виникнути знову. Ця повсякденна звичка набагато поширеніша, ніж ми думаємо, і за нею не обов'язково стоїть проста забудькуватість.

Про це пише EgészségKalauz.

Згідно з психологічним поясненням, за повторною перевіркою може стояти кілька факторів. Підвищене почуття відповідальності, труднощі з переживанням невизначеності, потреба в контролі та бажання відчувати, що завдання повністю виконане, – все це може відігравати певну роль.

Часто ключем є не пам'ять, а увага

Зачинення дверей зазвичай є щоденною дією, тому вона може легко стати автоматичною. Повертаючи ключ у замку, ми можемо думати про те, що нам потрібно взяти з собою, чи встигнемо ми кудись вчасно, яким буде наше наступне завдання.

У цьому випадку сама дія відбувається, але досвід навряд чи залишиться з нами як певний спогад. Через кілька хвилин ми вже не обов'язково запитуємо себе, чи зачинили ми двері, а радше відчуваємо: я не пам'ятаю цього з певністю.

Очевидна відповідь — перевірити ще раз. Коли ми бачимо або торкаємося зачинених дверей, невизначеність тимчасово знімається, а напруга зменшується.

Проблема може полягати в тому, що мозок швидко пов'язує це полегшення з перевіркою. Чим частіше ми намагаємося позбутися сумнівів, перевіряючи знову і знову, тим менше ми можемо довіряти тому, що наш перший спогад достатній.

Підвищене почуття відповідальності

Повторні перевірки дверей можуть траплятися частіше у тих, хто особливо серйозно ставиться до своїх обов'язків. Вони можуть відчувати сильне почуття відповідальності не лише за власну безпеку, але й за безпеку своєї родини, свого дому чи речей, які вони довірили іншим.

У цьому випадку перевірка замка — це не просто механічний жест. Вона стає своєрідним доказом того, що людина зробила те, що мала зробити.

Чим більше значення людина надає тому, щоб не зробити помилку, тим важче просто жити далі з думкою: «Я, мабуть, замкнув їх».

Коли уява створює найгірші сценарії

Деякі люди можуть побудувати цілу серію подій з невеликої невизначеності за лічені секунди. «Що, якби я не повернув ключ? Що, якби хтось вдерся? Що, якби через це сталося щось, чого можна було б запобігти?».

Звичайно, яскрава уява сама по собі не є проблемою. Таке ж мислення також може допомогти людині планувати заздалегідь, розпізнавати ризики або готуватися до неочікуваних ситуацій.

Однак коли вся невизначеність швидко призводить до негативних сценаріїв, контроль може здаватися особливо обнадійливим.

Важко жити, не знаючи на 100%

Причиною подвійної перевірки часто є складність перенесення сумнівів. Для деяких думка «Я майже впевнений» не має великого значення. Іншим вона допомагає почуватися спокійно лише тоді, коли вони мають повну впевненість. Повернення до дверей може швидко позбутися незручної невизначеності. Принаймні на короткий час.

Проблема полягає в тому, що потреба в повній впевненості може легко стати самопідсилювальним процесом. Якщо друга перевірка була необхідна, щоб запевнити нас одного разу, може здатися природним зробити те саме знову.

Відчуття «виконання» важливе

Деяким людям дуже подобається чітке завершення своїх завдань. Це дає їм приємне відчуття, коли вони можуть щось відмітити, прибрати або вважати виконаним.

Перевірка того, чи двері зачинені, може бути невеликою, повсякденною версією цього. Озираючись назад, можна посилити відчуття, що останнє завдання, пов’язане з виходом з дому, також виконане, тому можна подумки перейти до наступного завдання.

Однак якщо це відчуття завершення не приходить спочатку, людині легко шукати подальшого підтвердження.

Надмірна самоперевірка може мати зворотний ефект

На перший погляд може здатися логічним, що чим більше ми звертаємо увагу на щось, тим впевненіше ми це запам'ятаємо. Однак часта перевірка може мати протилежний ефект.

Якщо хтось виконує один і той самий рух знову і знову, спогади про кожну перевірку можуть легко розмитися. Пізніше може бути важко згадати, чи належало зображення замка сьогоднішньому від'їзду чи попередній події.

У такий спосіб перевірка, яка спочатку мала на меті підвищити впевненість, насправді може посилити сумніви в довгостроковій перспективі.

Іноді найбільше ми боїмося не самої події

За повторними перевірками може також стояти страх пізнішого жалю. Хтось не обов'язково повертається назад, тому що вважає реальним, що станеться щось погане, а тому, що йому важко змиритися з думкою, що він міг би запобігти проблемі, якої можна було уникнути, ще однією перевіркою.

У таких випадках питання «а що, якби цього не сталося?» часто супроводжується іншим: «Як би я пробачив собі, якби щось сталося?». Ця думка може бути особливо сильною для тих, хто суворо засуджує власні помилки.

Перевірка може забезпечити тимчасове заспокоєння

Зміна налаштувань має дуже просту нагороду: вона може зменшити напругу. Щойно хтось переконається, що двері зачинені, настає полегшення.

Ось чому перевірка може стати ритуалом. Людина дізнається, що якщо вона відчуває невпевненість, вона може швидко позбутися цього неприємного відчуття, перевіривши ще раз.

Однак це може бути лише короткостроковим рішенням. Якщо перевірка є відповіддю на кожен новий сумнів, через деякий час потреба в підтвердженні сама по собі може стати частішою.

Коли це вже не просто щоденна звичка

Той факт, що хтось час від часу обертається, бо не впевнений, чи зачинив двері, сам по собі не вказує на хворобу. Особливо в стресові періоди людина може бути більш неуважною, більш невпевненою або просто мати більшу потребу перевіряти речі.

Ситуація інша, якщо ритуали починають займати значну кількість часу і навіть заважати повсякденному життю. Зазначається, що у випадку обсесивно-компульсивного розладу, або ОКР, компульсивні дії можуть займати більше години на день і ускладнювати повсякденне функціонування.

Однак важливо, щоб лише фахівець міг поставити діагноз. Тому не можна зробити висновок, що хтось має обсесивно-компульсивний розлад, перевіряючи двері двічі.

Якщо ритуали перевірки вже викликають серйозні труднощі, згідно з наданою інформацією, когнітивно-поведінкова терапія є одним із застосованих варіантів лікування.

Чому ми стаємо більш невпевненими, коли більше перевіряємо

На перший погляд може здатися логічним, що чим більше ми перевіряємо замок, тим більше ми впевнені, що насправді замкнули двері. Однак дослідження показують, що це має дивний, протилежний ефект. Повторна перевірка не обов'язково впливає на те, чи правильно ми пам'ятаємо, що сталося, а радше на те, наскільки ми довіряємо власній пам'яті.

Якщо ми виконуємо одну й ту саму дію кілька разів поспіль, кожен випадок може ставати більш схожим. Пізніше може бути важче визначити, яку перевірку ми точно пам'ятаємо і наскільки яскравим є спогад про останній випадок. Дослідження показали, що повторна перевірка може зменшити деталізацію, яскравість і впевненість у пам'яті, тоді як точність самої пам'яті змінюється набагато менше.

Так може розвинутися парадокс перевірки: ми знову дивимося на двері, щоб бути більш впевненими, але саме через численні повторні перевірки ми можемо почати почуватися менш впевненими в тому, що бачили раніше.

Вже на півдорозі та не можете згадати, чи замкнули ви двері

Якщо це трапляється лише зрідка, то немає підстав вважати, що у вас компульсивна проблема. Майже кожен іноді може виявити, що не може з повною впевненістю згадати, чи була звичайна дія, яку ви виконуєте автоматично, виконана через кілька хвилин.

Якщо у вас є реальні підстави вважати, що двері могли бути залишені відчиненими, можливо, варто повернутися та перевірити. Однак ситуація інша, якщо вам регулярно потрібна додаткова впевненість після першої перевірки, а потім через кілька хвилин знову виникають сумніви.

У таких випадках варто спостерігати, чи зумовлене повернення назад справжньою невпевненістю, чи радше потребою зняти напругу. Якщо ви заспокоюєтеся лише на короткий час після перевірки, а потім той самий сумнів незабаром повертається, це може бути частиною самопідтримуваного циклу перевірки. Для ОКР також характерно те, що компульсивна дія тимчасово зменшує тривогу, але пізніше неприємна думка або невпевненість знову з'являються.

Різниця між звичайною та компульсивною перевіркою

Чи є поведінка компульсивною, не визначається тим, як часто хтось перевіряє замок. Важливіше те, як людина сприймає перевірку, чи здатна вона зупинитися та наскільки вона впливає на її повсякденне життя.

Звичайна перевірка зазвичай має чітку причину, і людина може рухатися далі після підтвердження. З іншого боку, при компульсивній перевірці може бути сильне внутрішнє бажання, відчуття «а що, як це не спрацює?», і той факт, що перевірка приносить лише короткочасне полегшення. Людина може відчувати, що вона перестарається з поведінкою, але їй все одно може бути дуже важко протистояти.

Більш тривожною ознакою може бути те, якщо ритуали перевірки регулярно викликають затримки, займають значну кількість часу, викликають значну тривогу або людина уникає певних ситуацій, бо боїться знову щось перевіряти.

Отже, одноразовий рецидив не означає обсесивно-компульсивний розлад. Варто звернутися до спеціаліста, якщо сумніви та контроль вже помітно заважають повсякденному життю.

Що робити, якщо ви лише зрідка відчуваєте невпевненість

Якщо перевірка не порушує суттєво ваше повсякденне життя, може допомогти, якщо ви не зачинятимете двері повністю автоматично. Варто звернути свідому увагу на рух протягом кількох секунд: помітити, що ви повернули ключ, спостерігати за замком і чітко усвідомлювати, що завдання виконано.