Експеримент пішов не за планом: науковці спробували викликати духів і зіштовхнулися з аномаліями
Зміст
Вчені намагалися викликати привидів, а потім усе стало дивним. Так, одна з жінок відчула, як хтось ніжно гладить її по волоссю — для неї це був присутній поруч близький родич, який давно помер. Інші учасники описували раптові запахи, фізичні дотики або виразні образи втрачених людей. Усі вони провели 45 хвилин, вдивляючись у дзеркало в напівтемній кімнаті, поки науковці досліджували феномен того, як відсутня людина може здаватися присутньою поруч.
Про це пише ScienceAlert.
У новому дослідженні команда науковців із Університету Західної Джорджії та Державного університету Північно-Західного Міссурі виявила, що яскравість і реалістичність таких відчуттів пов’язані з рівнем творчої фантазії людини. Втім, це пояснює далеко не все, що відбувалося під час цього дивного експерименту.
Темна кімната та дзеркало під кутом
Експеримент проходив у невеликій камері під назвою «психомантеум» (psychomanteum), де учасники намагалися відчути присутність тих, хто пішов із життя.
Стіни та стеля приміщення були повністю обтягнуті чорним оксамитом. Напроти крісла-реклайнера стояло дзеркало, нахилене під таким кутом, щоб добровольці не бачили власного відображення. Позаду розмістили тьмяну лампу.
Учені залучили 30 осіб. Половина з них мала синестезію — стан, за якого почуття або поняття автоматично пов’язуються між собою (наприклад, асоціація букв із кольорами). Інші 15 осіб раніше вже повідомляли про досвід зустрічі з привидами (як і деякі учасники з групи синестезії).
Перед зануренням у дзеркальне споглядання кожен учасник присвячував 15 хвилин спогадам про померлу близьку людину: згадував її зовнішність, голос, рухи та характер. Добровольцям дозволялося приносити фотографії, особисті речі або малювати портрет.
Протягом наступних 45 хвилин у кімнаті лунав постійний рожевий шум, який глушив зовнішні звуки. Учасники натискали спеціальну кнопку щоразу, коли відчували чиюсь присутність або бачили яскраві візуальні образи.
Після сеансу 24 із 30 осіб заявили, що відчули присутність духу. Вони оцінили, наскільки реалістичним був цей досвід і скільки фізичного простору нібито займав привид.
«Рецепт привидів» та емоційній сплеск
Для провідного автора дослідження, психологині Крістін Сіммондс-Мур з Університету Західної Джорджії, вражаючою стала саме сила емоцій учасників.
«Найчастіше цей досвід був надзвичайно емоційним, але в позитивному ключі», — розповіла Сіммондс-Мур виданню ScienceAlert. Дехто описав це як можливість попрощатися чи закрити невирішені питання.
«Одна учасниця відчула, як померла близька людина гладить її по волоссю, що мало для неї глибокий і потужний сенс», — додала дослідниця.
Науковці очікували, що люди із синестезією опишуть сильніші переживання, але статистичної різниці між групами не виявилося. Зате простежилася інша закономірність: люди з вищими показниками за шкалою творчої фантазії описували значно яскравіший і реалістичніший досвід.
За словами Сіммондс-Мур, це не доводить, що фантазія є прямою причиною «зустрічей». На результат скоріше впливає комплекс чинників: риси характеру, очікування, емоційний зв’язок із померлим та легкий дисоціативний стан, у який людина впадає під час тривалого споглядання дзеркала. Схильність до фантазування, як зазначає психологиня, просто «доповнює рецепт створення привидів».
Дивні цятки та аномалії на обладнанні
Паралельно вчені моніторили електромагнітні поля та зміни серцевого ритму учасників. Інфрачервона камера фіксувала зону дзеркала, а електронний генератор випадкових чисел шукав можливі кореляції між досвідом піддослідних і своїми вихідними даними.
Член команди, який не знав, під час яких сеансів фіксувалися незвичні відчуття, переглянув відеозаписи. На кадрах з’являлися маленькі світлові цятки — як у присутності людей, так і в порожній кімнаті.
Проте згодом виявилася дивацтво: сеанси споглядання дзеркала, під час яких на відео фіксували цятки, збігалися з більшою кількістю скарг на «привидів» і супроводжувалися відхиленнями в роботі генератора випадкових чисел.
Сіммондс-Мур назвала це «інтригуючим відкриттям post hoc» (зробленим уже після первинного аналізу даних), яке потребує додаткових перевірок. Науковці спробували штучно відтворити ці цятки на відео: посмикували оксамит, імітували рухи людей у кріслі, рухали лампу та дули пил на об’єктив. Проте подібний ефект вдалося отримати лише при зміні кута дзеркала або його гойданні, хоча штучні цятки були набагато тьмянішими. Пил, повітряні частки та мікрорухи дзеркала досі залишаються основними науковими поясненнями цього явища.
Що це означає для науки?
Автори наголошують: експеримент був невеликим, а більшість учасників і раніше мав досвід «зустрічей із потойбічним», що обмежує застосування результатів до широкого загалу. Дослідження не доводить існування контакту з померлими та не є методом лікування горя.
У майбутньому вчені планують дослідити цей феномен за допомогою «вітрового телефону» — відключеного від мережі телефонного апарата, яким люди користуються, щоб віртуально «поговорити» з тими, кого втратили.
