Жирова хвороба печінки може розвиватися непомітно: які чинники досліджують учені

Печінка може накопичувати надлишок жиру роками, не викликаючи виразного болю чи інших очевидних симптомів. Людина почувається нормально, не помічає змін у самопочутті й може навіть не здогадуватися про проблему, доки її не виявлять під час обстеження.

Жирова хвороба печінки — один із найпоширеніших хронічних станів, пов’язаних із роботою цього органа. Вона може виникати не лише в людей із надлишковою масою тіла або тих, хто вживає алкоголь. Науковці вивчають роль інсулінорезистентності, генетики, харчових звичок і кишкового мікробіому, щоб краще зрозуміти, чому в одних людей жир накопичується в печінці, а в інших — ні.

Що таке жирова хвороба печінки

Коли в клітинах печінки накопичується надмірна кількість жиру, може розвинутися стеатотична хвороба печінки. Якщо її виникнення пов’язане з метаболічними порушеннями, використовують назву метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки (MASLD). Раніше для значної частини таких випадків застосовували термін «неалкогольна жирова хвороба печінки».

До чинників ризику належать надлишкова маса тіла, цукровий діабет 2-го типу, підвищений артеріальний тиск, порушення рівня холестерину та тригліцеридів. Водночас захворювання може траплятися і в людей без ожиріння.

Саме тому зовнішність не дає змоги визначити, чи є в людини жирова хвороба печінки. Для оцінювання ризику важливі історія здоров’я, лабораторні показники та, за потреби, інструментальні обстеження.

Чому печінка накопичує жир: що досліджують учені

Інсулінорезистентність і порушення обміну речовин

Один із ключових напрямів досліджень — інсулінорезистентність, за якої клітини організму гірше реагують на інсулін. У відповідь організму доводиться виробляти більше цього гормону, а регуляція рівня глюкози й жирів може порушуватися.

За таких умов у печінці може посилюватися утворення жирів, а потік жирних кислот із жирової тканини до органа — збільшуватися. З часом накопичення жиру може супроводжуватися запаленням і пошкодженням клітин.

Однак це не означає, що кожна людина з інсулінорезистентністю обов’язково матиме захворювання печінки. Ризик формується під впливом кількох чинників, а перебіг хвороби може суттєво відрізнятися.

Харчування та солодкі напої

Науковці досліджують, як надлишок енергії в раціоні, часте вживання солодких напоїв і велика кількість доданого цукру можуть впливати на накопичення жиру в печінці. Особливу увагу приділяють фруктозі, яка в значних кількостях надходить, зокрема, із солодкими напоями та продуктами з доданим цукром.

Це не означає, що фрукти потрібно виключати з меню. Цілі фрукти містять клітковину та інші поживні речовини, а їхній вплив на організм відрізняється від впливу солодких напоїв. Значення має весь раціон, розмір порцій і загальний енергетичний баланс.

Раціон із достатньою кількістю овочів, бобових, цільнозернових продуктів і джерел білка допомагає підтримувати метаболічне здоров’я. Але жоден окремий продукт не може гарантовано запобігти жировій хворобі печінки.

Генетика: чому однакові звички не означають однаковий ризик

Дослідники виявили генетичні варіанти, пов’язані з тим, як печінка накопичує жир і наскільки ймовірно, що це супроводжуватиметься запаленням або фіброзом — утворенням рубцевої тканини.

Серед генів, які активно вивчають у цьому контексті, — PNPLA3 і TM6SF2. Певні варіанти цих генів пов’язані з підвищеним ризиком накопичення жиру в печінці та прогресування захворювання.

Це частково пояснює, чому двоє людей із подібною вагою та харчовими звичками можуть мати різний стан печінки. Водночас генетична схильність не означає, що хвороба обов’язково розвинеться. На її перебіг впливають і метаболічні фактори, і спосіб життя.

Кишковий мікробіом: ще одна ланка досліджень

Мікроорганізми кишківника беруть участь у травленні, обміні речовин і взаємодії з імунною системою. Учені досліджують, як склад мікробіому та речовини, які утворюються під час життєдіяльності бактерій, можуть бути пов’язані зі станом печінки.

Одна з гіпотез полягає в тому, що певні зміни кишкового середовища впливають на запальні процеси й обмін жирів. Проте поки що складно визначити, які зміни мікробіому є причиною захворювання, а які виникають уже внаслідок метаболічних порушень.

Тому самостійно приймати пробіотики або інші добавки для «очищення печінки» не варто. Переконливих доказів того, що такі засоби можуть самі по собі вилікувати жирову хворобу печінки, немає.

Чому захворювання може довго не давати симптомів

Печінка має значний функціональний резерв, тому початкові зміни нерідко не спричиняють помітного погіршення самопочуття. Людина може не відчувати болю, а звичайні аналізи крові іноді залишаються в межах референтних значень навіть за наявності захворювання.

Якщо симптоми з’являються, вони можуть бути неспецифічними:

• втома, яка не має очевидного пояснення;

• дискомфорт або відчуття тяжкості у правій верхній частині живота;

• загальне погіршення самопочуття.

Ці ознаки не підтверджують жирову хворобу печінки й можуть виникати з багатьох інших причин. На пізніших стадіях, коли розвиваються значний фіброз або цироз, можливі жовтяниця, набряки, збільшення живота та інші серйозні прояви.

Якщо з’явилися жовтяниця, значне збільшення живота, блювання кров’ю або чорні випорожнення, потрібна невідкладна медична допомога.

Як перевіряють стан печінки

Єдиного аналізу, який самостійно підтверджує або виключає жирову хворобу печінки, немає. Лікар враховує фактори ризику, супутні захворювання, вживання алкоголю, ліки та результати обстежень.

Залежно від ситуації можуть призначити:

• Аналізи крові. Визначають печінкові ферменти, зокрема АЛТ і АСТ, а також інші показники за потреби. Нормальні значення не завжди виключають захворювання.

• Ультразвукове дослідження. Допомагає виявити ознаки накопичення жиру, хоча має певні обмеження.

• Оцінювання ризику фіброзу. Для цього можуть використовувати розрахункові індекси на основі лабораторних показників і віку, а за показаннями — еластографію.

• Додаткові дослідження. Їх призначають, якщо потрібно уточнити діагноз або виключити інші причини ураження печінки.

Якщо людина має діабет 2-го типу, значну надлишкову масу тіла або кілька метаболічних факторів ризику, варто обговорити з лікарем, чи потрібне обстеження печінки. Проходити всі можливі тести без показань не потрібно.

Що допомагає знизити ризик жирової хвороби печінки

Найкраще вивчені підходи пов’язані не з «детоксом», а зі змінами, які підтримують метаболічне здоров’я.

Підтримуйте здорову масу тіла. Якщо є надлишкова вага, навіть поступове її зниження може зменшувати кількість жиру в печінці. За вже встановленого захворювання цільові зміни ваги краще обговорити з лікарем.

Регулярно рухайтеся. Ходьба, плавання, велосипед та інші види активності допомагають поліпшувати чутливість до інсуліну. Користь фізичної активності є навіть тоді, коли вага змінюється незначно.

Обмежуйте солодкі напої. Вода або напої без доданого цукру можуть стати кращим повсякденним вибором замість солодкої газованої води та енергетиків.

Обирайте різноманітний раціон. Частіше додавайте до меню овочі, бобові, цільнозернові продукти, рибу та інші джерела білка. Не обов’язково повністю відмовлятися від улюблених страв — важливі загальна структура харчування та регулярність.

Будьте обережні з алкоголем і добавками. Алкоголь може посилювати ураження печінки, а деякі ліки й рослинні препарати здатні спричиняти її пошкодження. Якщо захворювання вже діагностовано, обговоріть із лікарем, чого саме варто уникати.

Що вчені ще намагаються з’ясувати

Жирова хвороба печінки не має однієї універсальної причини. Генетика, обмін речовин, харчування, мікробіом і вплив довкілля можуть взаємодіяти, формуючи різний ризик у різних людей.

Науковці прагнуть точніше визначати, у кого накопичення жиру залишиться відносно стабільним, а в кого може перейти в запалення, фіброз і серйозне ураження органа. Це допоможе персоналізувати профілактику та лікування.

Головний висновок для читача: відсутність симптомів не гарантує, що печінка здорова, але й наявність одного фактора ризику не означає неминучої хвороби. Якщо є діабет, надлишкова маса тіла або порушення рівня жирів у крові, обговоріть із сімейним лікарем доцільність оцінювання стану печінки. А замість сумнівних засобів для її «очищення» варто робити ставку на перевірені зміни способу життя та медичний супровід за потреби.