Чому люди розмовляють самі із собою: психологи пояснили, про що свідчить ця звичка

Розмови із собою — досить поширене явище. Хтось уголос нагадує собі про важливі справи, інші намагаються таким чином ухвалити рішення або заспокоїтися у складній ситуації.

Як пояснює психолог Роберт Крафт, промовляння власних думок може виконувати кілька корисних функцій. Водночас значення має не лише сам факт розмови із собою, а й її зміст.

Чому люди розмовляють самі із собою

Психологи називають таку поведінку self-talk — внутрішнім або зовнішнім мовленням, зверненим до самого себе.

Наприклад, людина може сказати вголос: «Так, спочатку потрібно закінчити цю справу, а потім перейти до наступної». Або запитати себе: «Куди я поклав ключі?» Такі фрази допомагають упорядкувати думки й зосередити увагу на конкретному завданні.

Дослідники звертають увагу, що промовляння думок уголос іноді полегшує виконання певних дій. Особливо це стосується ситуацій, коли потрібно щось запам’ятати, знайти або послідовно виконати кілька завдань.

Як розмови із собою можуть допомагати

• Коли людина вголос формулює завдання, їй може бути легше втримувати увагу на тому, що потрібно зробити. Наприклад, проговорювання назви предмета іноді допомагає швидше знайти його серед інших речей.

• Промовляючи різні варіанти, людина може краще зрозуміти власні аргументи та визначити, який із них здається переконливішим.

• Підбадьорливі фрази на кшталт «Я впораюся» або «Спочатку потрібно заспокоїтися» можуть бути способом емоційної самопідтримки.

• Коли людина озвучує послідовність дій, їй іноді легше дотримуватися плану й не відволікатися.

Однак це не означає, що розмови із собою однаково корисні для всіх або завжди покращують результати. Їхній вплив залежить від ситуації та способу, у який людина звертається до себе.

Чому важливо, як саме ми до себе звертаємося

Цікаву особливість виявили дослідники, які вивчали вплив внутрішнього діалогу на емоційний стан.

У дослідженні, опублікованому в Journal of Personality and Social Psychology, науковці з’ясували, що звернення до себе на ім’я або в третій особі може допомагати людині психологічно дистанціюватися від стресової ситуації. Наприклад, замість думки «Чому я так хвилююся?» людина може запитати себе: «Чому Олена хвилюється?»

Такий спосіб дозволяє подивитися на власні переживання ніби збоку. У досліджених ситуаціях це допомагало учасникам краще регулювати емоції.

Водночас постійна самокритика може мати протилежний ефект. Якщо людина регулярно повторює собі, що вона ні на що не здатна або обов’язково зазнає невдачі, такі думки можуть посилювати негативні переживання.

Тому психологи радять звертати увагу не лише на те, чи розмовляєте ви із собою, а й на те, які слова використовуєте.

Коли розмови із собою можуть бути тривожним сигналом

Важливо розрізняти звичайні розмови із собою та симптоми, які можуть потребувати уваги лікаря.

Якщо людина свідомо промовляє власні думки вголос, наприклад, планує справи, шукає загублену річ або підбадьорює себе, — це нормальна поведінка. Вона розуміє, що говорить сама із собою, і може за бажанням зупинитися.

Інша ситуація — коли людина чує голоси, яких насправді ніхто не вимовляє, і сприймає їх як чужі, а не як власні думки. Голоси можуть звертатися до неї, коментувати її дії, погрожувати або наказувати щось зробити. Такі відчуття називають слуховими галюцинаціями. Вони можуть виникати з різних причин, зокрема через психічні чи неврологічні захворювання, сильне недосипання або вплив певних речовин.

Головна відмінність полягає в тому, що під час звичайної розмови людина сама формулює та промовляє свої думки, а під час слухових галюцинацій може чути голос, який не сприймає як власне мовлення. Якщо такі симптоми виникають, особливо коли вони лякають або заважають повсякденному життю, варто звернутися до лікаря. Якщо голоси наказують завдати шкоди собі чи іншим, потрібна невідкладна допомога.

Пов’язані теми Психологія